Зараз на багато новин з ОРДЛО у нас, переселенців першої хвилі, є одна єдина відповідь: а ми попереджали!
Ми попереджали своїх земляків, ще тоді, у березні 2014-го, коли все тільки починалося, але могло закінчитися там, на Донбасі, вийди на площі критична більшість мешканців не під триколорами, а під українськими прапорами.
путіну та росії тоді не треба були а ні само населення, а ні його надії та сподівання, а ні його сліпа віра у доброго царя та сильну росію. Йому була потрібна картинка для світу, щоб виправдати агресію відносно України, он, мовляв, нарід просить, бо його «фошизди притісняють». Цю картинку він отримав.
Після цього відношення росії до ОРДЛО, як до килимка на підлозі, витер ноги, пішов далі.
Що цікаво, ось це відношення ж було там видно з перших днів окупації. Мешканці ОРДЛО у критичній своїй більшості сприймали цю окупацію, як звільнення, тому не бачили ні тривожних дзвоників, ні маячків, ні знаків, які вказували на неминучу загибель.
Я досі здригаюся, коли згадую оті мітинги, оті розмови «пожить по-русски, пожить в ссср, пожить па багатому». Бо за розмовами й надіями прийшли розстріли, вбивства, мародерство, зґвалтування, викрадення та знищення усього, що робить суспільство людьми, а міста цивілізацією.
Якщо б мене спитали, які ознаки руського миру, я б назвала бажання все знищувати через заздрість, маргинальність, жадобу, хабальство, це неймовірне бажання крові та насилля
Якщо б мене спитали, які ознаки суспільства, враженого руським миром, я б назвала бажання вбивати. Будь яка мрія з руського миру, це мрія покращити своє становища за рахунок інших, частіше за все знищенням того, хто заважає.
Якби мене спитали, які перші ознаки руйнації суспільства, я б назвала зникнення людяності та моралі. А ось після них, зникає усе інше, наприклад, ввічливість та уважність. Хоча це філософські речі. А ось зникнення якості товарів та послуг, це більш приземлені речі.
Так ось, перше, що зникло в ОРДЛО, це були професіонали будь якої справи. Здебільшого це були лікарі, стоматологи, хірурги, перукарі, меблярі. Можна взяти будь яку справу, бізнес, роботу, структуру й після окупації з’ясувалося, що професіонали своєї справи, не захотіли жити у «республіках», навіть ті, хто «голосував», підтримував й був не проти «пожить по-русски».
Чим довше тривала окупація, тим менше професіоналів своєї справи залишалося в ОРДЛО. За 10 років люди, які були впевнені у своїх знаннях, кваліфікації, в тому, що вони знайдуть роботу будь де, в будь якій країні, виїхали з ОРДЛО.
Не усі виїхали в Україну, ні. Я ж кажу, що й серед професіоналів своїй справи були ті, хто підтримував сепаратизм, проявляв любов до росії, радів створенню «республіки». Однак, коли діло дійшло до справи, тобто «процвєтанія республіки», професіонали зі здивуванням не знайшли себе в цьому «республіканському світі» та дременули хто куди, подалі від руського миру.
Більша частина все ж таки виїхала на мирні території України та навіть до Європи, менша вибрала росію, але то не важливо. Люди тікали з «країни мрій», яку самі побудували. Так, самі, бо окупація ОРДЛО, це не військова операція, як у Херсоні, Маріуполі, на Харківщини чи в Запоріжжі, коли люди прокинулися під дулами російських танків. В ОРДЛО спочатку були мітинги та «народное ополчение» з місцевих жителів, яких озброювала росія й тільки потім танки й російські війська. На 2014-й рік «з россией в серце» було понад 75% місцевого населення. До цих відсотків я відношу й тих, хто казав «какая разница, какая власть или гривины или рубли, хуже не будет».
В освіту росія в ОРДЛО ще вкладала хоч якісь гроші. Це зрозуміло, бо ж освіта, це форпост пропаганди, бо майбутні вояки на 2014-й рік, ще ходили у дитсадок та школу. Тому серед вчителів був самий нижчий рівень тих, хто покинув ОРДЛО.
Лікарням ОРДЛО росіяни одразу провели «апгрейд». Уся новітня медична техніка, яка була поставлена на Донбас по програмі ТАССИС чи закуплена перед війною, була вивезена до росії.
Знаєте, що цікаво, її віддавали росіянам самі лікарі, тобто головні лікарі чи керівництво місцевих управлінь з охорони здоров’я. Чи розуміли вони наслідки? Думаю, що так. Розуміли. Але, це люди, які за будь яку ціну хотіли прислужити окупанту, тому робили усе по російський традиції «после нас – хоть потоп».
Медична сфера ОРДЛО перше, що знищили росіяни. Не зовсім, не швидко, але довели її до стану «подорожник-лучший лекарь».
Перше, що закрили в ОРДЛО окупанти були профільні лікарні:кожно-венерологічний та туберкульозний диспансери та інфекційні лікарні. Це призвело до зростання венеричних, інфекційних захворювань та туберкульозу.
Якість медичних послуг знижувалася в ОРДЛО с кожним роком. Групва ІС відстежувала ці зміни, хоча, якщо чесно, вони радували, бо ж лікарні ОРДЛО стали шпиталями й низько кваліфіковані лікарі просто вбивали своєю «роботою» поранених колаборантів та окупантів.
Смертність у ОРДЛО від навіть легких поранень зростала, не кажучи вже про смертність мирного населення, яке звикло до якісних медичних послуг у часи Незалежної України, миру та добробуту.
Усі ці роки мешканці ОРДЛО запевняли себе, що ось-ось росія почне вкладати в ОРДЛО гроші, особливо у медицину. Я не перестаю дивуватися цьому фактору психології суспільства. Ось під боком Ростовська область, поїдь, подивися на медицину росії, зроби висновки, бо ж десь починаючи з 2007 року мешканці російського прикордоння їздили до Луганщини та Донеччини, щоб отримати якісне лікування, протезування, стоматологічні послуги.
Усі ці роки медицину в ОРДЛО заміняли на шарлатанство. Гадалки, екстрасенси, якісь старці з мощами, самі «мощі», й звісно церква, як ліки від усього. Це було таке собі повернення у 90-ті, з психологічною обробкою населення, коли воно спустошене шукає собі месію.
По ОРДЛО почалися гастролі «лікарів», які виконували лише одну місію, пропаганди та впарювання за шалені гроші якихось «нано-технологічних-космічно-святих ліків».
Ковід та щеплення російською вакциною «спутнік», просто переполовинили населення ОРДЛО, бо в той час ховали людей родинами.
Занепадали лікарні, колись шикарний ремонт став схожий на ілюстрації до фільмів жаху.
Лікарі прозрівали та виїжджали з ОРДЛО. Ті, хто розумніші й не пропаганду вав й не виставляв сою позицію «вбивай українців», ті сміливо виїхали в Україну, а ось ті, хто мав «порт фоліо» в «Однокласниках» на фоні ополченців, ті тихо й скорботно їхали в Магадан.
Якщо чесно, то занепад медицини давно відбувається й у самій росії, де глибинки вже давно існують без лікарів, спеціалістів, а якість медицини виведена на рівень «молись и кайся». Недаремно усі російські багатії, політики та зірки шоу-біза, їдуть лікуватися у прокляту гей-омерику та до ненависних євреїв. То й же жириновський, який так ненавидів Європу, лікувався лише у кращих європейських, німецьких та ізраїльських лікарнях.
Коли я писала статті про те, що відбувається в ОРДЛО, як занепадає медицина й до чого приводить окупація, звісно ж це підпадало під критику моралістів та заперечення самих мешканців ОРДЛО –« у нас все хорошо, не так все однозначно, как она описывает». Звісно не так, звісно ж це пропаганда.
Тому, напевне на цей час у Довжанську (Свердловську), через брак медиків, особливо вузьких спеціалістів люди не можуть отримати медичні послуги.
Усі лікарні під загрозою закриття через брак персоналу. Бракує не тільки лікарів, а й санітарок, медичних сестер.
Після того, як окупанти стали переводити лікарні у статус шпиталів, а лікарі побачили, що й скільки привозять з фронту, виїжджати з ОРДЛО стали родинами.
Наразі усі медичні спеціальності в ОРДЛО, потрапляють під мобілізацію. Навіть випускники медичних училищ 9молодший медичний персонал). У шпиталях лікарі та медсестри працювати бояться, бо дуже велика кількість зґвалтувань на робочому місці та навіть вбивств.
Найбільший пік злочинів був, коли у Довжанську лікувалися та перебували «вагнери». Як не приховували скандали, але зґвалтованих (як й померлих від зґвалтувань чи вбитих під час зґвалтування) жінок, медичних працівників було дуже багато.
Після оголошення мобілізації, медичні працівники просто звільнялися, щоб не бути призваними на фронт.
На цей час медицина ОРДЛО, це лікарі-гастрольори, яких сюди везуть у відрядження з Башкортостану, Калмикії, Татарстану, Якутії.
Лікарі з росії працюють в ОРДЛО вахтовим методом. То на сайтах міст, висять «графіки» гастролей, а черги до спеціаліста, який завітав у місто, займають порушуючи комендантську годину, тобто з ночі.
Часто вахтовикам дають квартири чи будинки, які окупанті та колаборанти «націоналізують», тобто відбирають насильно. Це нерухомість повністю знищених чи померлих родин, нерухомість переселенців-біженців, які ніколи не поверталися й не оформлювали нерухомість на «документи» ОРДЛО.
Але якіснішим лікування в ОРДЛО не стало. Бо лікарі не знають російської мови, часто пропонують місцевим жителям дивні речі, наприклад, окурити хату мохом чи викликати шамана для проведення обряду вигнання духів.
У Довжанську майже усі спеціалізовані відділення закриті, бо переведені у штат шпиталів. Тому усі хвороби лікують в одному відділенні.
На такий «сервіс» накладається ще й дефіцит ліків. ОРДЛО вже відчуває роботу санкцій, які введені проти росії. До 2022 року мешканці ОРДЛО не дуже переймалися дефіцитом ліків чи їх якістю, хоча постійно оговорювали без висновків для себе, що лікарі рекомендують для якісного лікування привозити ліки «из Украины». Існував цілий бізнес «лекарства из Украины под. заказ».
Я дивувалася, коли мешканці ОРДЛО раділи окупації Станиці, Сєверодонецьку та іншим містам. Я бачила, як люди, що ще не втратили розум питали один одного «а де ж ми будемо брати ліки, гроші, якщо усю луганську область зроблять республікою». Але знову ж таки, критична більшість мешканців ОРДЛО не задавало собі таких питання, а кричали «бей укро-фашистов».
Тому зараз привезти ліки в ОРДЛО з України важко (але возять) й окуповані регіони потерпають від нестачі інсулінових препаратів, кардіологічних та препаратів для лікування ниркових та печінкових захворювань. захворювання.
А ми попереджали! Зараз усі лікарні ОРДЛО заповнені пораненими, ліжка ставлять у коридорах, мирних мешканців виписують та не приймають у лікарні на стаціонар. У лікарнях черги, сидять хворі люди з номерками на руці, бо приїхало якесь «світіло» з Башкортостану чи Якутії. Ті, хто має гроші, їдуть з ОРДЛО до лікарів на Ростовщину. То постійно у соцмережі виливається інформація «почему нас в Ростове все ненавидять и считают виноватыми в этой войне».
ОРДЛО продовжує деградувати та вмирати. Так, як ми очікували та попереджали.
Щодо мобілізації лікарів, то ось, звільнення з лікарні, як виявилося, не дає уникнути мобілізації. «Воронки» просто їздять по адресам й хочеш-не хочеш, а той, хто не виїхав, змушений повертатися до роботи, бо поранені надходять та надходять. То звільнитися з лікарні стає не просто. «Республіка» продовжує разом з росією знищувати населення окупованих районів. Люди бідкаються, що з таким станом речей у медицині, вони не переживуть ні грип, ні зиму, ні ковід, ні будь яку хворобу, а тим паче епідемію.
Сезонний грип вже зайшов в ОРДЛО, а з фронту потяглися туберкульозники та хворі на пневмонію. Ось вам й руський мир. А ми попереджали: росія, це те, що вбиває. Це країна відсталих технологій та морального варварства, де життя людини нічого не варте.
Олена Степова
