Спелеолог, пам’яткоохоронець, співзасновник ГО «Музей Майдану» Тимур Бобровський впродовж декількох років досліджує території Національного заповідника «Софія Київська».
Нещодавно у Київському будинку вчених відбулася лекція Тимура Бобровського, присвячена результатам археологічних досліджень, здійснених довкола Софійського собору впродовж серпня-грудня 2022 року. Окрім власне самого Тимура Бобровського у них взяли участь інші співробітники Національного заповідника «Софія Київська»: Володимир Савицький, Олександр Ганшин та В’ячеслав Гайдук спільно з колегами з Інституту археології НАН України Віталієм Козюбою та Всеволодом Івакіним.
«Влітку 2021 року в Національному заповіднику „Софія Київська“ стартували ремонтні роботи в межах проєкту „Велика реставрація“. Тоді ж археологічні дослідження супроводжували земляні роботи, пов’язані із заміною покриття довкола Софійського собору. Хоча вони не передбачали глибинного розриття грунту, під час зняття сміттєвих нашарувань лише на півметра від сучасної поверхні археологами було виявлено чимало археологічних об’єктів ХІ — XVIII століть…», — розповідає Тимур Бобровський.
Археолог зауважує, що їм з колегами вдалося встановити, що у XVIII столітті довкола собору розташовувалося монастирське кладовище. Переважна більшість поховань вважалася досить типовим для християнських звичаїв, проте були і деякі виключення.
«Одне з жіночих поховань, здійснених до середини ΧVIII століття, містило залишки прикрас — великий нашийний ланцюг з дрібних срібних кілець та дві срібні каблучки з напівкоштовним камінням», — зазначає археолог.
Ще одним цікавим артефактом є розшитий золотою ниткою чернецький шкіряний пояс, вишитий золотою ниткою. Поховання датується другою половиною XVIII століття та ймовірно належить представникові духовенства Софійського монастиря.
Тимур Бобровський стверджує, що особливий інтерес серед поховальних пам’яток становить об’єкт більш давніх часів. Ймовірно, воно було здійснене ще до будівництва Софії Київської — наприкінці Х або на самому початку ХІ століть.
«Поховання, — ймовірно, чоловіче — знаходилося у дощатій гробниці, розміщеній у великій ямі на глибині понад 2 м від сучасної поверхні. Орієнтація похованого ногами на схід вказує на застосування тут християнського поховального звичаю. Тож маємо справу з об’єктом, який виник не раніше кінця 80-х років Х століття, коли відбулося хрещення Русі», — продовжує свою розповідь науковець.
Тимур Бобровський розповідає про старовинні монети, знайдені на території заповідника. Фото авторки
За його словами інвентар поховання є також досить цікавим — два срібних скроневих кільця, срібна дротяна каблучка, залізний захалявний ніж та два кістяні гудзики з врізним орнаментом, характерним для старожитностей кінця ІХ — початку ХІ століть.
Також дослідникам вдалося встановити, що до будівництва Софійського собору на території сучасного заповідника вирувало життя. З південної та західної частини храму були виявлені залишки декількох рівчаків від дерев’яних парканів-тинів та котловану господарської споруди, облаштованих ще у першій половині XI століття.
Науковець розповів про таємничі поховання минулих часів. Фото авторки
Тимур Бобровський стверджує, що одним з найважливіших відкриттів стало виявлення біля північно-східного кута Софії Київської залишків раніше невідомого соборного вівтаря, а саме — добре збереженого фундаменту так званої апсиди — напівкруглого виступу східної стіни північної зовнішньої галереї собору. Встановлено, що цю апсиду було збудовано водночас з основним обсягом собору у першій половині ХІ століття, але час та обставини її руйнування лишаються досі невідомими.
Залишки втраченої апсиди. Фото: НЗ «Софія Київська»
Під час наукового вивчення залишків цієї апсиди вперше вдалося в перетині дослідити внутрішню конструкцію найдавніших стін Софійського собору, які в інших місцях будівлі зберігаються цілісно.
«На важливість нововідкритої апсиди також вказують її розміри, — за шириною та довжиною вона перевищує усі вівтарі собору, крім головного. При цьому стіни апсиди, як можна судити з археологічних знахідок, були прикрашені фресковим розписом, а її підлога була вимощена великими керамічними плитами, вкритими кольоровою поливою», — зазначає археолог.
Науковець доводить, що враховуючи те, що Софійський собор від самого початку свого існування був кафедральним храмом київської митрополії, можна не сумніватися, що у вівтарі з синтроном в північно-східному куті собору свого часу правив Службу Божу сам митрополит.
Значну частину лекції Тимур Бобровський також присвятив дивовижним знахідкам, які вдалося виявити під час досліджень. Вони допомогли історикам реконструювати побут стародавнього населення, дозволяючи навіть побачити те, що нібито було втрачене назавжди.
«Перше, що нас з колегами вразило — надзвичайна кількість суто побутових речей, несподіваних для церковних осередків: мідні та срібні монети ΧVI-XIX століть, крем’яний запал для рушниці XVII століття, уламки скляних браслетів ХІІ-ХІІІ століть, бронзові каблучки та гудзики, залізні пряжки та ключі, кісткові гральні фішки ХІ-XVIII століть тощо. Тепер важко сказати, чи ці предмети були просто загублені прочанами, що відвідували собор, чи вони слугували своєрідними приношеннями до храмової скарбниці», — розповідає Тимур Бобровський.
Надзвичайно цікавою знахідкою є також бронзовий хрест-енколпіон першої половини ХІІІ століття, загублений кимось біля південного входу до храму. Подібні хрести, які носили як священнослужителі, так і заможні прочани, складалися з двох стулок, між якими розміщувалася якась реліквія — часточка святих мощів, освячений ладан тощо.
Археолог розповідає про дослідження старовинних фундаментів храму. Фото авторки
Тимур Бобровський зазначає:
«Хоча подібні знахідки не є рідкісними на пам’ятках Давньої Русі, знахідка 2021 року виявилася єдиним досі цілим енколпіоном, знайденим на теренах софійської садиби за всі десятиліття її археологічного вивчення. На одній стулці цього хреста можна бачити рельєфне зображення розіп’ятого Ісуса Христа в оточенні святих, а на іншій — постать Пресвятої Богородиці з кириличним написом «Богородице, допомогай…».
Археолог також акцентує увагу на цінних знахідках, пов’язаних безпосередньо з інтер’єром собору. Це фрагменти з фресок ХІ-ХІІ століть, які внаслідок ремонтів або якихось катаклізмів осипалися зі стін Софії і були відкинуті як будівельне сміття.
Фото: НЗ «Софія Київська»
На багатьох уламках фресок збереглися не лише деталі зображень святих, але й стародавні графіті — написи та малюнки, що їх охоче видряпували відвідувачі собору просто поверх фрескових зображень.
«Серед таких написів зустрічаються як молитовні тексти, так і пам’ятні нотатки, — зокрема, один з написів містить дату 1114 року. На малюнках, прокреслених в тиньку, зустрічаються досить мальовничі зображення святих, коней та навіть гепардів, які, можливо, мешкали у князівському звіринці», — розповідає Тимур Бобровський.
Також під час розкопок вдалося виявити уламки бронзових хоросів — великих люстр, якими завдяки закріпленим в них свічкам в стародавні часи освітлювалася сама святиня.
Знахідки книжкових застібок. Фото авторки
Частина знахідок була пов’язана також з легендарною бібліотекою Ярослава Мудрого, теперішнє місцезнаходження якої залишається невідомим.
«На жаль, усі раритети тієї книгозбірні у пізніші часи були втрачені — розграбовані або спалені. Втім дотепер збереглися дрібні деталі оздоблення палітурок стародавніх книжок, що їх регулярно знаходять археологи під час досліджень у садибі Софійського собору. Найчастішими знахідками є різноманітні книжкові застібки, виготовлені зі срібла та бронзи», — зазначає науковець.
Тимур Бобровський розповідає, що оскільки при Софійському соборі декілька століть розміщувалася резиденція митрополита, тут зберігався особистий архів кореспонденцій, яку отримували очільники церкви. Від середньовічного листування дотепер збереглися лише 9 свинцевих підвісних печаток — моливдовулів, якими завірялися поштові відправлення того часу.
Печатки з зображенням Святих. Фото: НЗ «Софія Київська»
«У 2021 році ця колекція поповнилася одразу трьома моливдовулами ХІ-ХІІІ століть. Два з них належали поки що невстановленим державним або церковним діячам — якимсь Леонтію та Соломону, а третю вдалося гіпотетично співвіднести зі згаданим у літописі на початку ХІІ століття отцем Даниїлом — єпископом міста Юр’їва-це сучасне місто Біла Церква…» — розповідає археолог.
Наприкінці лекції науковець розповів ще про дві надзвичайні знахідки, пов’язані з Софійським собором та його стародавніми іконами ХІ-ХІІ століть.
Одна з них, представлена невеличким уламком обробленого стеатиту — рідкісного в середні віки каменю, з якого у Візантії виготовлялися маленькі ікони. Знайдений позаторік уламок має зеленкуватий колір і походить від ікони, на якій було зображено невідомого святителя у повний зріст.
Порівняння знайденого фрагмента ікони із зображенням святого з колекції Національної бібліотеки Франції. Фото авторки
«На фрагменті збереглося лише зображення його правої руки та згини на елементах одягу — фелоні, єпитрахілі та омофора. Найближчою аналогією до софійської знахідки є фрагментована візантійська стеатитова іконка ХІ століття із зображенням Святого Миколая Мірлікійського зі збірки Національної Бібліотеки Франції у Парижі», — зазначає археолог.
Тимур Бобровський додає, що на відміну від мініатюрного паризького образу, київська ікона була майже вдвічі більшою. Її розміри приблизно складали близько 19×13 см.
Найефектнішою знахідкою археологічних розкопок біля Софійського собору науковець вважає деталь від великої золотоемалевої ікони ХІ-ХІІ століть. Це вигнута дугою золота смужка довжиною 6 см, шириною менше 1 см та товщиною близько 2 мм.
«На її поверхні у спеціально викутій заглибині майстром-ювеліром були напаяні тоненькі золоті перегородки, простір між якими в подальшому було заповнено різнокольоровою емаллю. В результаті утворився барвистий орнамент у вигляді хрестів, ніби з’єднаних у ланцюжок, виконаний у техніці перегородчастої емалі», — зазначає фахівець.
Археолог стверджує, що найближчою аналогією цій дивовижній знахідці є візантійська золотоемалева ікона ХІ століття із зображенням Архангела Михаїла, яка нині зберігається в скарбниці собору Сан-Марко у Венеції. Вважається, що цю ікону, яка має розміри 44×39 см, було виконано придворними ювелірами візантійського імператора у першій половині ХІ століття.
«Ікона, що має суцільне золоте тло, прикрашають численні накладні деталі, виготовлені з дорогоцінного каміння або у техніці перегородчастої емалі. Золотоемалева смужка, знайдена біля Софійського собору в Києві, за своїми розмірами та оздобленням майже ідентична деталям, з яких було на зазначеній іконі виконано німб Святого Архангела. Проте достеменно невідомо, ікона якого саме святого прикрашала ця деталь.
Тимур Бобровський припускає, що ця ікона могла бути особистим дарунком візантійського імператора київському князю або митрополиту, та була викрадена зі святині під час міжусобної боротьби або монгольської навали 1240 року.
Стародавні реліквії, знайдені археологами внесли нові факти в історію стародавньої київської святині. Наразі триває процес їх детального вивчення, згодом передбачається зробити їх доступними для огляду в археологічній частині експозиції Національного заповідника «Софія Київська».
Нагадаємо, що восени минулого року біля Софії Київської знайшли залишки давньої споруди.
