Крихітне містечко на Дніпропетровщині на перетині двох прифронтових областей було побудовано біля Криворізької ТЕС. З вересня 2022 його шалено обстрілювали росіяни, бо вони знаходились за кілька кілометрів від околиці та дуже розраховували на захоплення міста. Але окупантам це не вдалось, а їхні масовані обстріли зупинили українські захисники, коли вигнали росіян із захопленої частини Херсонщини. Тоді у межах міста 70 відсотків будівель було пошкоджено. Але зараз ситуація інша.
Як нині живе місто, яке на початку війни було прифронтовим, але уникло окупації, в останні дні осені побачила фотокореспондентка Української Служби Інформації Наталя Довбиш.
Осінь – не найкращий час, коли можна завітати до Зеленодольська, але і в цей похмурний і дощовий час містечко може зачарувати вас назавжди. Як сказав один співбесідник: «Я переїхав сюди з Ірпеня, воював за нього, а тепер просто хочу тиші. Тут є все аби бути щасливим. В мене звідси дружина, тут тихо і спокійно».
Селище закладалося в радянські часи, тоді й отримало назву, але тут так ніхто не каже: у вжитку – скорочене та лагідне «Зєлік». Зєлік це не просто скорочення – це, так би мовити, тотемна тваринка, символ міста – зелений, веселий і з квіткою, що росте з лоба.
Тут дійсно є все. Крихітне містечко в основному забудоване п’ятиповерхівками, щільно затиснуто промзоною. Але парки та сквери, малюнки на під’їздах просто не дають шансу відчувати себе у сірій буденності. Більшість містян їздять на велосипедах. На ровері – і на базар, і в лікарню, і на рибалку десь біля набережної…
Дорога до водосховища пролягає крізь парк, дуже охайний та доглянутий. Сам пляж теж облаштований – є й лежаки, й переодягальні. Люди закидають вудочки у воду, теплу майже у будь-яку погоду. Охочі поплавати теж знаходяться.
В місті вже майже нічого не нагадує про війну та обстріли. Майже все полагоджено, засипано і відремонтовано. Проте війна повсюди. В сквері в на перетині вулиці Енергетичної та проспекту Незалежності росте тоненьке деревце. Його посадили у пам’ять про загиблого дев’ятирічного хлопчика, якого вбив тут російський снаряд 3 вересня 2022 року.
Нагадують про наші реалії й розмови в місцевих супермаркетах про близьких, які на фронті, про допомогу воїнам, і міркування – чи вертатися у свої розбиті, але деокуповані міста Херсонської області. Тут багато переселенців з Херсонщини, вона дуже близько. Близько й пам’ять про окупацію, про повномасштабні бойові дії: кожен тут знає ціну і цінність відносно мирного життя в Зеленодольську. За 20 кілометрів Високопілля, яке мало шанс бути стертим з карти. Як і кожне українське містечко, до якого дотягнулися армія окупантів.
