Про важливість збереження народної пам’яті в інтерв'ю «Вчасно» розповів директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко.
«От є село, а в тому селі люди жили, а те село мало назви кутків, річечки, ставка, якісь місцеві назви. Ми маємо зберегти цю мовну пам’ять. І тому, як найвищий вияв місцевого патріотизму, я розглядаю уважне ставлення до кожного населеного пункту. Як вийти з села і йти ось туди, то буде оте, оте, оте. А це називалось так, а це називалось так. А називалось так тому, що… і далі йде пояснення народу. Це унікальна народна пам’ять. Що тут жив такий-то, а поруч жила така-то людина, а там жила така-то людина, а по-вуличному називалось так-то», — розповідає Павло Юхимович.
Насамперед, каже він, це має стати цікаво інтелегенції, яка роз'їхалася з регіону або ж тим, хто і зараз проживає на Сході. Це важливо зробити в умовах, коли багато людей покинуло свої населені пункти, а частина територій опинилася в тимчасовій окупації.
«Це треба зробити у першу чергу, тому що багато людей роз'їхалося. Дехто загинув, дехто не витримав просто оцих випробувань, відійшов в інші світи. То ті, хто залишилися, мають обов’язок сказати і за себе, і за тих, кого вже немає», — каже мовознавець.
Звертатися з матеріалами чи за деталями щодо того, як долучитися до процесу збереження мовної пам’яті, можна до Інституту української мови Національної академії науки:
Телефони:
0 (44) 279−18−85
0 (44) 279−56−19 (факс)
Електронна адреса:
ukrmov@gmail.com
Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100064363073079.
«Ми до цього закликаємо не тільки Схід України, а й Центр, і Північ, і Захід. Тобто Україна має ще раз провести таку глобальну ревізію своєї пам’яті», — додає Павло Гриценко.
Так, за словами професора, ще задовго до початку повномасштабного вторгнення мовними дослідженнями на Сході займалися Донецький університет та Луганський педінститут, який надалі став університетом імені Шевченка. Їм вдалося зібрати та обробити величезні обсяги інформації.
«Проводили величезні дослідження у цих регіонах, записували матеріал, бо з центру не наїздишся туди. А ті, хто живуть на місцях, знають краще, і вони проводили відповідні дослідження — і є словнички регіональні, і є атласи регіональні, і з цього всього виростав великий «Атлас української мови».
Коли в нас тільки у Луганському педінституті було захищено кілька докторських кандидатських дисертацій з діалектології, — науки про народну мову — і це все було на матеріалах місцевих зроблено, то ви уявляєте, який там огром інформації", — наголошує мовознавець.
