Окупанти здійснюють жорстоку політику репресій, спрямовану проти мирного населення на тимчасово окупованих територіях. Їхня мета — придушити будь-який опір та непокірність. Масові викрадення, списки “нелояльних мешканців” до загарбницької влади та безпідставні затримання стали страшною реальністю для українців. Докладніше про це читайте далі у статті.
Починаючи з 2014 року російська федерація систематично викрадає громадян України, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Після повномасштабного вторгнення ситуація ще більше загострилася, а українці зазнають різних форм насильства.
За даними Єдиного реєстру осіб, зниклих за особливих обставин, понад 37 тисяч людей включені в цей реєстр. З цієї кількості лише 1686 осіб ідентифіковані як незаконно позбавлені свободи, будь-яка інформація про решту громадян повністю відсутня.
Окупанти не надають жодної інформації про стан та місце утримання зниклих осіб, ускладнюючи процес їх пошуку.
Юрист ГО “Регіональний центр прав людини” Микита Петровець розповів в коментарі Східному Варіанту, що близько 31 тисячі запитів було зареєстровано щодо зниклих військовослужбовців та цивільних в Міжнародному комітеті Червоного Хреста (МКЧХ). З них 23 тисячі осіб, сім’ї яких не мають жодних відомостей.
За яких обставин окупанти затримують українців?
Згідно з останнім звітом Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) виявлено, що причини позбавлення свободи українців часто залишаються невідомими.
Міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини встановлюють підстави, за якими можна затримувати цивільних осіб під час збройного конфлікту, але за результатами дослідження місії ОБСЄ, більшість українських цивільних, що потрапили в руки окупантів, були затримані без причин, що робить їхнє утримання незаконним, а отже, їхнє позбавлення свободи було свавільним.
Після спілкування Місії зі свідками, було виокремлено такі підстави для затримання:
- свідома підтримка українських збройних сил та/або приналежність до збройних сил;
- свідома підтримка України та/або неприйняття «спеціальної військової операції» росії;
- свідома участь або підтримка міжнародного тероризму та/або екстремізму;
- намір примусити до співпраці;
- намір поширити страх серед населення тимчасово окупованих територій.
Фото: Ілюстративне / Getty Images
Правозахисник Микита Петровець вказує на те, що колишніх військових ЗСУ чи їхніх родичів дійсно затримують на окупованій території.
Також, наявність української символіки, зокрема державного прапора, червоно-чорного прапорця, книжок або підписок на українські канали в соціальних мережах, може сприйматися як прояв нацизму, що часто призводить до кримінальних проваджень за звинуваченням в екстремізмі або тероризмі та подальшого затримання особи.
Рух громадського спротиву на тимчасово окупованих територіях України “Жовта Стрічка”. Фото: Жовта Стрічка
Водночас окупанти й самі визнають масові затримання громадян України у своїх пропагандистських каналах. Причинами незаконного позбавлення свободи називають підозри в державній зраді (під “державою” вони звичайно мають на увазі росію), передачу даних про пересування техніки рф на користь “київського режиму” та “виправдання тероризму”.
Скриншоти повідомлень окупантів про затримання українців з соціальних мереж Телеграм та Вконтакте
Окрім цього, російські загарбники перевіряють мешканців тимчасово окупованих територій на “лояльність” російському режиму, а тих кого підозрюють, додають у спеціальну базу “нелояльних мешканців”.
За інформацією Центру національного спротиву, цю базу наповнюють співробітники Головного розвідувального управління та ФСБ, за підтримки місцевих окупаційних адміністрацій. Зараз в базі знаходиться понад 100 тисяч мешканців. У майбутньому доступ до цієї бази матимуть окупанти на блокпостах.
Зокрема, такі заходи відбуваються на тимчасово захопленій частині Луганщини.
“Фактично, рф перетворює захоплені землі у в’язницю просто неба, де бути українцем злочин. Це є свідомою політикою кремля, який намагається знищити нас на нашій рідній землі”, — пишуть у Центрі національного спротиву (ЦНС).
Фото: росмедіа
Місця утримання
Микита Петровець вказує, що місія ОБСЄ ідентифікувала 28 місць утримання в Донецькій області та 19 у Луганській. У цих місцях утримуються полонені, цивільні особи, а також засуджені особи за звичайні злочини.
За словами правозахисника, на території рф існує 45 місць позбавлення волі, де утримують наших цивільних громадян.
Зазвичай, процес починається з їхнього утримання в тимчасових ізоляторах, а пізніше їх переводять до СІЗО. Підстави для цього часто є розмитими або просто відсутніми. Залежно від того, яка інформація стосується конкретної особи або що вона повідомила, її можуть відпустити, або ж направити до окупованого Криму, де зараз активно будують ще одне СІЗО.
Після тимчасового утримання у СІЗО може наступати переведення до колоній.
Фото: Getty Images
Юристка Правозахисної групи “СІЧ” Юлія Полєхіна зазначає в коментарі Східному Варіанту, що місця незаконного утримання українців можуть бути дуже різноманітними. Крім тимчасових ізоляторів та СІЗО, це можуть бути й підвали, гаражі чи навіть старі районні відділення поліції.
Важливо відзначити, що ні в одному з цих місць не створено належних умов для перебування людей. Також, затриманих часто перевозять з місця на місце з невідомих причин.
Для чого окупанти це роблять?
Загарбники викрадають українців з різних мотивів, але головною метою цієї практики є підкорення та залякування місцевого населення. По-перше, це допомагає змусити мешканців визнати легітимність окупаційної влади, виправдовуючи її присутність на цих територіях.
Водночас це дозволяє примусово мобілізувати боєздатних чоловіків та змусити їх воювати на боці окупантів, що збільшує їхній воєнний потенціал. Також, викрадення використовується для примусу людей до пособницької діяльності в інтересах окупантів, шляхом шантажу, психологічного та фізичного насильства.
Фото: росмедіа
Зокрема, цивільні особи, які були незаконно позбавлені свободи, можуть використовуватися для збільшення власного обмінного фонду. За словами правозахисників, є зафіксовані випадки, коли цивільних осіб спеціально визнавали військовополоненими на території рф та просили потім обмінювати на російських військовослужбовців.
Микита Петровець відзначає, що фактично вимога викупу чи обміну цивільних осіб як військовополонених вважається заручництвом.
“Якщо їх обмінюють, як полонених, але ми знаємо, що вони цивільні, і причин вважати їх полоненими немає, це фактично заручництво. Тому що для того, щоб їх звільнити, російська федерація вимагає звільнити когось з їхніх військовополонених або викуп. Цивільних мають звільняти без будь-яких вимог”, — каже правозахисник.
Чи вважається викрадення цивільних осіб воєнним злочином та якими нормами регламентується?
Викрадення громадян на тимчасово окупованих територіях України кваліфікується як воєнний злочин та злочин проти людяності.
“Злочини проти людяності — якщо дуже спрощено, це тоді, коли злочини вчиняються на широкомасштабній або систематичній основі проти цивільного населення, у тому числі в умовах збройного конфлікту. В нас відбувається саме це. Тому що незаконні позбавлення свободи, катування, переміщення відбувається повсюди на окупованій території у великій кількості”, — пояснює Микита Петровець.
Порушення включають катування, неналежні умови утримання, обмежений доступ до медичних послуг тощо.
До цього може додаватися депортація або переміщення. Наприклад, крім затримання та позбавлення волі, людей можуть примусово переміщувати до Криму або з Криму до Ростова або Астрахані. Це становить окремий злочин, оскільки цивільних осіб не можна переміщувати за межі окупованої території, а також не можна переміщувати на окупованій території, крім випадків, коли існує ризик для їхнього життя.
Фото: Reuters
У міжнародному законодавстві ці злочини регламентуються 4 Женевською конвенцією про захист цивільного населення, зокрема статтею 147.
“Умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу, чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушування особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно”, — йдеться у статті.
Також можна говорити про 1 Додатковий протокол до Женевських конвенцій, статтю 85, яка стосується і цивільних осіб і військових та Римський статут Міжнародного кримінального суду.
З погляду національного законодавства, це порушення статті 438 Кримінального кодексу України про Порушення законів та звичаїв війни, яка охоплює всі вище перераховані пункти.
