Колишній президент Росії, заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв погрожує Україні «судним днем» у разі обстрілів території Криму або спроб деокупувати анексований півострів. Втім, визнаємо одразу – до того моменту, коли у Збройних сил України з'являться такі можливості, мабуть, ще далеко. Навіть для забезпечення ударів по російських арсеналах зброї в Криму – не кажучи вже про можливість наступу на території півострова – українським військовим, очевидно, необхідно звільнити окупований південь України.
Думаю, Дмитро Медведєв це чудово знає. Проте кримська тема завжди виводить російських керівників зі стану рівноваги. У Кремлі побоюються не просто визволення Криму від окупації. У Кремлі, певен, побоюються навіть самих розмов про те, що Крим може бути деокупований.
Згадаймо, яку реакцію в Москві викликало проведення в українській столиці саміту «Кримської платформи» у серпні 2021 року. Саме відтоді російські чиновники почали говорити про те, що Україна може хотіти звільнити Крим за допомогою сили, а її вступ до НАТО може втягнути у воєнний конфлікт із Росією всі країни альянсу. І це незважаючи на те, що під час саміту «Кримської платформи» і президент Володимир Зеленський, й інші представники українського керівництва, і гості саміту говорили передусім про дипломатичні шляхи вирішення питання деокупації Криму.
Президент України Володимир Зеленський (у центрі) на саміті «Кримської платформи». Київ, 23 серпня 2021 року
На «приєднанні» Криму до Росії базуються принципи того нового світового порядку, які Кремль хотів би сформувати
Чому ж Путіна, Медведєва та інших російських чиновників так нервує Крим? А тому, впевнений, що на «приєднанні» Криму до Росії базуються принципи того нового світового порядку, які Кремль хотів би сформувати. І головний із цих принципів: право сили важливіше, ніж міжнародне право. Якщо одна держава сильніша за іншу, то вона може окупувати чужу територію, проводити фейкові «референдуми», приєднувати до себе чужі землі – «сакральні» і не дуже. Адже для Путіна Крим був не винятком, а прецедентом.
Не випадково в Державній думі зараз роздумують про таку зміну російського законодавства, що безпосередньо дозволяло б приєднувати до Росії чужі території – без перехідного етапу з проголошенням квазі-держав.
Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв. Москва, 22 червня 2017 року
Тільки-но виникає тема Криму, з Кремля відразу ж починають погрожувати ядерною зброєю, «судним днем»
Якщо виявиться, що Росія не може забезпечити безпеку своїх військових арсеналів та окупаційних військ на чужих територіях, якщо виявиться, що держави, чиї території були безсовісно вкрадені, можуть повернутися до своїх міжнародно визнаних кордонів, то весь придуманий Путіним (хоча чому Путіним, у російського президента було тут чимало попередників) новий лад, впевнений, піде прахом.
Крим перестане бути прецедентом, перестане бути навіть винятком із правил, стане просто українським Кримом. І світ, сподіваюся, зітхне з полегшенням, бо зникне одна з найбільших загроз міжнародній безпеці, бо кордони знову стануть кордонами, а не мішенню для танкового прориву чи путінських «спецоперацій».
Ось чому, тільки-но виникає тема Криму, з Кремля відразу ж починають погрожувати «ударом по центрах ухвалення рішень», ядерною зброєю, «судним днем».
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
