14 вересня пропаганда окупантів поширювала «переможний звіт» про боротьбу з «українськими націоналістичними піснями», які нещодавно пролунали на весіллі в бахчисарайському ресторані «Арпат».
Як уже повідомляла АРК, цей інцидент «публічно виявив» зливний бачок спецслужб агресора Олександр Таліпов, після чого на ситуації став судомно «піаритися» його «лютий друг», фейковий «голова Криму» Сергій Аксьонов, публічно злочинно обіцяючи всім, хто причетний до танцю під пісню «Червона калина» всілякі кари, включаючи депортацію з Криму.
Те, що навіть у рамках фейкового «законодавства» окупантів придумати якесь «покарання» за співи та танці під цю композицію було не можна, нікого серед карателів агресора не зупинило. Тепер пропаганда окупантів «звітує» про те, що пісню «визнали екстремістською», що в ресторані відключили електроенергію, що він закритий та чекає на всілякі «перевірки».
Більше того, окупантами повідомляється, що їхній фейковий «суд» незаконно позбавив волі, від 15 до 5 днів, «власника ресторану» «Арпат», а також діджея, танцівницю і маму нареченого. Також повідомляється, що цей «суд» оштрафував «мати нареченої та дружину власника ресторану» по 50 тисяч рублів.
Повідомляється, що «за збігом обставин» і заарештований «власник», і заарештований «діджей» нібито надали «глибокі вибачення» за «інцидент» під відеозапис російських карателів.
У цій ситуації здавалося б незвичайним моментом роль «дружини власника», оскільки раніше просто за факт родинних зв’язків окупанти ще «штрафувати» не здогадувалися. Але саме ця навіщось «підсвічена» і Таліповим, й іншими пропагандистами окупантів роль і дозволила оцінити ситуацію ширше.
Варто зазначити, що ресторан та їдальня «Арпат» розташовані в окупованому Бахчисараї на вулиці Миру, 11 і що контактний телефон закладу збігається із занесеними до «реєстрів» окупантів з 2017 року даними «індивідуального підприємця» Лєніє Кочкорової за тією ж адресою.
Сама пані Кочкорова, як очевидно формальний «власник ресторану» в очах окупантів, серед іншого «відзначилася» у 2015 році, як відповідниця, разом з Ернесом Яг’яєвичем Кочкоровим у розглянутій Шевченківським районним судом міста Києва справі про невиплату українському банку кредиту більш ніж у 2 мільйони гривень, та станом на 2020 рік це питання вирішено не було.
Як повідомляють читачі, саме пана Ернеса Кочкорова зображено пропагандою окупантів на відео в ролі нібито «власника ресторану», якого окупанти зараз злочинно затримали і змушують «каятись» і обіцяти нібито «пожертвувати на армію» агресора.
Тим самим очевидно, що окупантів не цікавить «формальний власник», а їм, як і в «бурхливому» 2014 році важливо «посадити на підвал» реального бенефіціара бізнесу, щоб «знежирити» його, не стільки «на допомогу російській армії», а фактично – для «себе, коханих».
Також варто зазначити, що в «реєстрах» окупантів пан Кочкоров як підприємець є «оператором» низки автобусних маршрутів у Бахчисарайському районі, причому спроби конкурентів позбавити Кочкорова цього бізнесу в останні роки менш брутальним способом, у тому числі через «суди» окупантів, успіхом не увінчалися.
У соціальних мережах «стійкість» бізнесу Кочкорова в Бахчисараї пояснюють нібито наявністю «брата-депутата»; при цьому, згідно з даними «реєстрів» окупантів та сайту «Миротворець», в окупованому місті дійсно є фейковий «депутат» Кочкаров Ельдар Яг’яєвич, але прізвища у цих нібито «братів» зі спільним по-батькові відрізняються на одну літеру.
Втім, як би там не було, очевидно, що ресторанний та транспортний бізнес родини Кочкорових у Бахчисараї став для когось із кримських колаборантів «ласим шматком». Для цього ними було використано «новий тип» рейдерства, зі звинуваченнями в українському патріотизмі, і колаборантам залишилося «чекати нагоди», адже насправді прогнозовано – які пісні часто насправді грають на кримських весіллях.
Враховуючи справді широкі проукраїнські настрої серед кримчан, які складно приховати, логічно припустити, що тепер у посібників колаборантів типу Таліпова та його кураторів у погонах якийсь час йтиме «налагоджена схема» щодо ласих об’єктів нерухомості та іншого бізнесу, де вони будуть судомно виявляти українську мову, пісні та символіку.
При цьому поєднуючи печерну українофобію даних злочинних персонажів та їх незламне бажання щодня збагачуватися не тільки на фейкових «зборах пожертв на фронт» та на рекламі фінансових шахраїв у телеграм-каналах, а й на мародерстві дрібного та середнього кримського бізнесу, ці посіпаки агресора нагадують нацистів, які промишляли золотими коронками своїх жертв.
