У липні Проєкт «Економічна підтримка Східної України» розпочав програму «Safe Haven» («Безпечне небо») для 12 студенток з університетів-партнерів на Донеччині, Луганщині та Полтавщині.
У Грузії уже зараз вони проходить інтенсивне вивчення англійської мови. Попереду — 5-тижнева стартап-школа в Тбілісі та тижневий навчальний табір Європейської інноваційної академії в Батумі.
Паралельно студенти розмірковують над стартапами для відновлення України. Розповідаємо про ідеї та мотивацію талановитої молоді.
«Хочу допомагати українським дітям з особливим освітніми потребами»
Анастасія Кривенкова
Життя студентки Анастасії Кривенковової цьогоріч різко змінилось — у Маріуполь, де вона народилась, проживала і навчалась у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ), прийшла війна.
У березні дівчина була змушена евакуюватись із рідного міста у селище Ялта неподалік Маріуполя. Там Анастасія провела два місяці, за які вирішила рухатися далі. Саме в цей час з нею сконтактували представники університету і розповіли про програму «Safe Haven».
«Я вирішила спробувати взяти участь у цій програмі — хотіла використати шанс. Була дійсно здивована, коли дізналась, що пройшла. Навіть не сподівалась, що пощастить», — ділиться враженнями Анастасія.
В університеті до війни Анастасія була учасницею Центру підприємницької діяльності. Там почала розробляти ідею свого першого стартапу: приміщення для занять з workout у холодну пору року. Адже цей вид тренувань є популярним, а от приміщень для занять за поганих погодних умов — нема. «Я також хотіла популяризувати цей вид тренувань серед дівчат, зробити акцент на жіночу аудиторію у своєму стартапі. Це корисні заняття, а дівчат під час тренувань я бачила все менше», — коментує свою ідею Анастасія.
Однак війна внесла свої корективи. Сьогодні у Грузії героїня разом з колегою Єлизаветою розвиває нову ідею — інклюзивні заклади для дітей.
Ілюстративне фото: РБК
«Діти з особливими освітніми потребами залишаються в Україні без належної уваги. Часто їх віддають у звичайні класи, що лише ускладнює навчання, розвиток і соціалізацію. Важливо у такий непростий час пам’ятати і за таких дітей. Я хочу допомагати їм. Хочу допомагати Україні», — каже Анастасія.
А ще студентці подобається поглиблене вивчення англійської в межах програми: окрім основного навчання на туризмі у ПДТУ, Анастасія є студенткою заочної форми за спеціальністю «Середня освіта. Англійська мова та література» у Маріупольському державному університеті. Анастасія приємно вражена підходом грузинських колег до вивчення мови — за незнання не карають, а навпаки: підтримують і повторюють — «ви все зможете».
Подобається дівчині і сама Грузія — мріяла побувати у цій країні. Мрії все ж збуваються, хай часом за складних обставин.
У майбутньому Анастасія бачить себе успішною, діловою жінкою у колі сім'ї, яка підтримує всі її ідеї та починання. Тож незмінно працює над втіленням своїх планів і мрій.
«Я хочу залишити по собі слід, зробити щось корисне, допомогти країні»
Свого часу Єлизавета Корнілова планувала вступати до університету в Харкові, однак обрала навчання у рідному Маріуполі — аби бути ближче до батьків. Це було правильне рішення: з приходом до міста війни вони були поряд та змогли евакуюватись 28 березня 2022 року.
Єлизавета з 10 класу мріяла про власний бізнес — і тепер вчиться будувати його в межах програми «Safe Haven».
«Я думала, що все завершиться 12 березня — нам в університеті казали про відновлення навчання саме цієї дати. Та вже зовсім скоро я зрозуміла, що все триватиме набагато довше», — згадує Єлизавета.
Про програму дівчина дізналась від представників університету. Їй запропонували стати учасницею, батьки та рідні підтримали — тож вона погодилась. «Я довго сиділа на місці, здавалося, що нема тепер жодних перспектив. Коли сказали про програму, я зрозуміла, що це мій шанс. Його не можна втратити», — розповідає Єлизавета.
Дівчина завжди була активною студенткою, мріяла пов’язати кар'єру з управлінням та думала підкріпити знання, що отримує в університеті, у бізнес-школі або на курсах. Тож коли з’явилась можливість стати учасницею освітньо-підприємницької програми, Єлизавета побачила у цьому шанс реалізуватися.
Раніше студентка мріяла про власний салон або заклад, проте її плани та цілі змінила повномасштабна війна. Тепер Єлизавета разом з Анастасією працює над проєктом інклюзивних закладів для дітей.
«Я хочу залишити по собі слід, зробити щось корисне, допомогти країні», — коментує Єлизавета.
Студентка зазначає, що їй дуже подобається освітній процес у Грузії, і ставлення людей. «Нам дуже допомагають, нас підтримують, нас розуміють на психологічному рівні. Нам не дають «потонути» — не просто кинули в річку, аби ми якось самі справлялись, а навчають «плавати», — ділиться Єлизавета.
У Грузії дівчина нещодавно відсвяткувала свій день народження — головним подарунком було спілкування з батьками, яким зараз важко виходити на зв'язок. Тож у майбутньому Єлизавета бачить себе успішною підприємицею у рідній країні, неодмінно у колі сім'ї та людей, що завжди її підтримують.
Єлизавета Корнілова
«Нам потрібно буде не лише відбудовувати економіку, а й відновлювати екологію»
Анастасія Гончарова
Анастасії Гончаровій, студентці Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), поталанило — вона евакуювалась із Покровська щойно почалась повномасштабна війна, 24 лютого.
Екологію як свою спеціальність дівчина обрала ще у школі — участь в олімпіаді і призове місце надихнули розвиватись саме в цьому напрямку. В університеті вона стала членом студради. Про програму «Safe Haven» студентка також дізналась від представників ДонНТУ.
«Мені запропонували взяти участь у цій програмі досить неочікувано, та я погодилась. Це дійсно хороший шанс, що дозволить поспілкуватись з професіоналами-практиками, перейняти їхній досвід», — розповідає Анастасія.
Свій стартап у межах програми студентка хоче пов’язати саме з екологією. Впевнена, що після перемоги цей напрямок буде актуальним. Покровськ, у якому навчалась Анастасія, сьогодні на лінії фронту. Та героїня вже має плани щодо його відновлення, відновлення країни.
«До війни я не розуміла всієї глибини своєї спеціальності, її можливостей. Однак зараз усвідомлюю, як це важливо. Нам потрібно буде не лише відбудовувати економіку та інфраструктуру, але і відновлювати зовнішнє середовище», — говорить Анастасія.
Героїні подобається ставлення грузинських колег, велика кількість активностей і пильна увага до процесу навчання.
«Сьогодні моя ціль номер один — розробити справді ефективний екологічний стартап, який допоможе у відбудові України. Я ще не розробляла стартапи, але впевнена, що завдяки цій програмі у мене все вийде. Це мій дебют», — ділиться Анастасія.
З перших днів у Грузії дівчина зрозуміла, що програма — це про розвиток, самовдосконалення та досягнення мети. Тож рада бути її частиною: в майбутньому ці навики точно допоможуть стати успішною в обраній сфері, стати корисною суспільству та своїй країні.
«Якісна сучасна українська література — один зі стовпів розвитку культури»
Єлизавета Вронська
«У нас уже було „розстріляне відродження“. І зараз на війні воно повторюється знову — росія намагається знищити українців як націю, а культура є тим ґрунтом, на якому будується нація», — саме так вважає Єлизавета Вронська, студентка Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Тому напрямок розвитку культури в межах програми «Safe Haven» вважає чи не найбільш актуальним — його і обрала.
Зараз у Грузії студентка плідно працює над розробкою стартапу зі створення музею (в тому числі інтерактивного онлайн) і видавництва.
«Вирішила скористатися можливостями цієї програми саме для розвитку культури, бо розумію нагальність проблеми. Якісна сучасна українська література — один зі стовпів. Видання хочуть іноземних авторів або авторів бестселерів, і, як би це грубо не прозвучало, їм не потрібні сучасні українські автори, якщо тільки ці автори не готові оплатити наклад із власної кишені», — ділиться роздумами Єлизавета.
Дівчина могла б стати відомою музиканткою, однак за станом здоров’я була змушена покинути улюблене заняття. Взявши перерву на рік, вона встигла спробувати себе у сфері beauty-індустрії, опісля вступила на екологію в ДонНТУ. Та від культури не відмежувалася. І зараз побачила для себе у програмі «Safe Haven» таке бажане поєднання — культури і підприємництва — коли ти можеш щось змінити силою ідеї.
«Було страшно їхати — чужа країна, незнайомі люди. Але я мала мету і вірила, що невипадково на моєму шляху трапилася така можливість», — розповідає Єлизавета.
В університеті студентка є членом і головою студради, підтримувала та генерувала ряд ініціатив: від участі в різноманітних студентських організаціях до волонтерської діяльності. Окрім того, є молодою письменницею та поетесою: як член письменницького об'єднання «Суцвіття» видавалась у їхній збірці. Тому вірить, що навчання в Грузії принесе ще можливостей та знань і в цьому напрямі особистісного розвитку.
«Я завжди залишаюсь собою. Я бачу довгострокові перспективи, цілі. Я буду їх досягати і розвиватися, допоки я живу. Але хто знає напевно, що буде завтра? Мабуть, ніхто. І 24 лютого є тому болючим прикладом. Тому ціную кожну мить і намагаюся скористати з неї на повну».
Більше про ідеї талановитої молоді — у наступних матеріалах.
.png)
