До того, як стати головним боцманом на флагмані Морської охорони, Анатолій пройшов багаторічний морський вишкіл на катері Морської охорони «Златокрай» – легендарній кузні кадрів морських прикордонників. Саме на «Златокраї» він подолав свій перший шторм, вперше брав участь у затриманні порушників державного кордону.
Про це повідомляє Одеський загін морської охорони Державної прикордонної служби України.
Народився Анатолій у Тирасполі – мати на той час навчалася там у педінституті, але з початком придністровського конфлікту батьки повернулися на Батьківщину – до Подільського району, що на Одещині.
Згодом Анатолій опанував спеціальність програміста в Одеському верстатобудівельному технікумі. Але в душі завжди плекав надію про свою заповітну мрію, яка зародилася у його серці ще змалку.
Мій дідусь був військовим моряком і багато чому мене навчив, зокрема тому, що поняття честі та гідності для справжнього чоловіка – це не просто слова. Але він, на жаль, передчасно пішов з життя. А я тоді ствердився у розумінні, що справа честі для мене – стати морським прикордонником. Додатковим аргументом, який підштовхнув мене до втілення мрії стало те, що іншим родичам, які на той час ще проживали у придністровському регіоні Молдови, що перебуває під контролем проросійських посіпак, почали пропонувати отримати громадянство рф. Казали рідним, що і я також можу скористатися такою можливістю. Але я – українець і завжди чітко усвідомлював, що служитиму винятково українському народові, – зізнається Анатолій.
І 2011 року його мрія здійснилася – він вступив до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України. За понад десять років служби Анатолій, долаючи тисячі морських миль, постійно прагнув до того, аби стати справжнім фахівцем морської справи й у сьогоденні також постійно працює над самовдосконаленням. У складі екіпажів кораблів та катерів Морської охорони, фактично щороку брав участь у міжнародних навчаннях «Сі Бриз». Зараз штаб-старшина заочно навчається в Одеському екологічному університеті та йде до наступної своєї життєвої мети – офіцерського звання, адже остаточно вирішив присвятити себе почесній справі захисту Батьківщини.
Морська служба однозначно не проста. Це постійні випробування. Корабель – це другий дім, а екіпаж – друга сім’я. Свого часу командири та наставники навчали мене, тепер і я розумію, що відповідальний за підлеглих. Як механік має бути впевнений у кожному механізмі залізного побратима, так і я маю бути впевнений у кожному члені екіпажу. Тут все має працювати, як єдиний організм. Адже море – стихія, що має силу, потужнішу за будь-яку зброю, проте люди навчилися її підкоряти, – каже головний боцман.
Варто зауважити, що навички з тактичної медицини, отримані під час служби, одного разу допомогли Анатолію врятувати життя жінці, яка потрапила під колеса легкової машини.
Повертаючись додому зі служби, він став свідком дорожньо-транспортної пригоди та одразу кинувся на допомогу збитій жінці. Водій легковика сам перебував у шоковому стані та не міг адекватно діяти.
Оперативно оглянувши постраждалу, Анатолій встановив, що жінка не дихає й негайно приступив до надання першої медичної допомоги. В результаті вмілих реанімаційних дій постраждала прийшла до тями, але за ознаками мала розрив легень. Прикордонник швидко зупинив кровотечу, наклав герметичну пов’язку та підтримував жінку до прибуття карети швидкої допомоги.
Лікарі, які прибули на виклик, констатували, що якісна і своєчасна перша допомога від морського прикордонника допомогла жінці вижити.
За словами Анатолія, окрім неймовірних світанків та заходів сонця, які у морі неймовірно прекрасні, його завжди надихає рідна сім’я. Синові зараз лише три роки, але він вже дуже любить одягати однострій тата й хоче мати особисту зброю – аби захищати маму та бабусь, поки тато захищає Україну.
Наші діти – наше майбутнє. І заради них ми обов’язково переможемо ворога! Війна завжди несе трагедію та смерть. Ми кажемо про війну «ніколи знову», а рашисти – «можем повторить». Окупанти впроваджували пропагандистські наративи про якусь демілітарізацію України, але на практиці українські воїни вже демілітаризували одну «москву» й продовжують давати гідну відсіч російським загарбникам! – каже Анатолій.
