День Соборності України святкують 22 січня в пам'ять проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Цього історичного дня 105 років тому українські землі вперше об'єдналися в одній державі, а головна традиція свята на початку 90-х стала наймасштабнішою антирадянською акцією.
"Апостроф" розповідає, що таке соборність і як українці прагнули її протягом століть.
Що таке соборність
Соборність - поняття з багатьма значеннями. Це і об'єднання земель, де мешкає певна нація, і територіальна цілісність держави, і найголовніше - згуртованість усіх громадян країни. На жаль, українцям упродовж усієї історії доводилося відстоювати своє право на національну державу.
Київська Русь
Українська державність налічує тисячолітню історію. І починається вона з перших згадок про заснування Києва у 482 році. З цього часу Київська Русь активно розвивалася і найбільшого розквіту досягла за правління князів Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого.
У 1016 році була оприлюднена перша збірка правових норм на території Київської Русі - Руська правда Ярослава Мудрого, яка регулювала кримінальне, спадкове, торгове та процесуальне законодавство.
Галицько-Волинське князівство
Після навали монголів на територію Київської Русі наприкінці XII століття ідея соборності українців нікуди не зникла, а трансформувалася у новому Галицько-Волинському князівстві (1199-1349). Коронація Данила Галицького у 1253 році показала, що Україна рухалася європейським шляхом і відповідала традиціям західних монархій.
Велике князівство Литовське
Велике князівство Литовське - це спілка литовських, білоруських та українських земель. У той час землі Русі були набагато розвиненішими за литовські як економічно, так і культурно. Тому Велике князівство Литовське взяло чимало норм та законів права, мову, віру та культуру. Українські землі мали широку автономію.
Гетьманщина
Гетьманщина виникла внаслідок національно-визвольної війни у середині XVII століття на основі Запорізької Січі. Козаки розселилися на теренах Подніпров'я, Слобожанщини, Донбасу та створили нову модель української держави. В її основу лягли ідеї та принципи особистої свободи людини та прямої демократії. Хоча Гетьманщина не змогла довго протриматися, гетьман Богдан Хмельницький створив справжню життєздатну державу, яка мала свою територію, закони, органи влади, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи. А в 1710 році гетьман Пилип Орлик написав першу у світі Конституцію - норми та правила політико-правового розвитку Гетьманщини.
УНР та ЗУНР
22 січня 1919 року на Софійській площі відбулися урочисті збори, під час яких об'єдналися УНР (Українська Народна Республіка) та ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка).
Це було засвідчено Універсалом Української народної республіки про Злуку (об'єднання). В документі проголошувалося:
"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".
Примітно, що дата проголошення Акту Злуки була невипадковою. Роком раніше, 22 січня 1918, Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Того дня був виданий IV Універсал, який містив такі положення:
- проголошення самостійності Української Народної Республіки;
- доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами;
- оголошення оборонної війни з більшовицькою Росією;
- декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Фото: віче на Софійській площі 22 січня 1919 (vue.gov.ua)
На тлі падіння Російської та Австро-Угорської імперій українським землям, що входили до їх складу, вдалося возз'єднатися в 1919 році. Хоча фактичне об'єднання тоді не було доведене до кінця. Продовжувалася боротьба з "білими" та "червоними" росіянами, уряди й армії УНР та ЗУНР діяли окремо, їх геополітичні інтереси та цілі різнилися.
У лютому 1919 урядові установи УНР змушені були вийти з Києва під натиском армії більшовиків. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину – румунські, Закарпаття перейшло під владу Чехословаччині.
Проте події 22 січня 1919 стали знаковими в історії України та впродовж років надихали наступні покоління боротися за свободу та незалежність. Після проголошення Акту Злуки вже не могло бути сумнівів у цілісності української нації.
Під час революції 1917-1921 років було створено Українську Народну Республіку. 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила її незалежність та суверенітет. УНР мала власні судову, виборчу, фінансову системи, уряд, герб, гімн, прапор, грошову одиницю, мову, церкву та військо. Також утворилася і Західноукраїнська Народна Республіка. Розділені між імперіями українські землі змогли об'єднатися 22 січня 1919 року, коли УНР та ЗУНР проголосили Акт Об'єднання на Софіївській площі у Києві. Пізніше на основі УНР функціонувала Карпатська Україна (1939) та був прийнятий Акт відновлення української держави у червні 1941 року у Львові. Якщо подивитися на карту України у 1919 році, то можна побачити, що вона виходила за межі сучасних кордонів нинішньої держави. У 1991 роцы українці показали соборність, самопожертву та патріотизм у прагненні створити незалежну державу.
Свято вшановує Соборність, якої наша країна прагнула понад 100 років тому і бореться за неї зараз. Соборність невіддільна від державності, суверенітету та незалежності.
Загалом термін має кілька значень. Це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією. Також це духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Крім того, Соборність означає територіальну цілісність країни.
Ворожа пропаганда протягом багатьох років ділила людей на "западенців" та "східняків", нав'язувала переконання, що "Україну вигадали більшовики".
Події 1919 року спростовують всі ці міфи, однак українці знов вимушені відстоювати Соборність у боротьбі з російським агресором. Сьогодні Соборність означає деокупацію всіх захоплених РФ територій, а також возз'єднання з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.
В Українському інституті національної пам'яті (УІНП) зазначають, що гасло Дня Соборності 2024: "Наша єдність – наша зброя".
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу, йдеться в публікації УІНП.
Живий ланцюг як символ єдності
Головною традицією свята на початку 90-х став "живий ланцюг". Напередодні Дня Соборності, 21 січня 1990, українці провели першу та наймасштабнішу антирадянську акцію тих часів під назвою "Українська хвиля".
Організація заходу тривала понад пів року. Представники українських патріотичних сил надихалися "Балтійським шляхом". Це акція, яку здійснили мешканці Литви, Латвії та Естонії 23 серпня 1989 у річницю окупації та розділу Європи після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Тоді люди тримаючись за руки, з’єднали Вільнюс, Ригу і Таллінн "живим ланцюгом", ушанувавши хвилиною мовчання пам’ять жертв радянських репресій.
Український "живий ланцюг" виявився значно більшим. Івано-Франківськ був стартовою точкою, адже саме в цьому місті в 1919 році була столиця ЗУНР.
За різними оцінками, від 500 тис. до 5 млн громадян вишикувалися в ланцюг довжиною 700 км від Франківська, через велику кількість міст та селищ, зокрема, Львів, Рівне, Житомир до Києва.
Також акція проходила в Харкові, хоча здебільшого люди з різних областей з'їжджалися саме в столицю. До ланцюга в Києві долучилися делегації з Донецька, Харківщини, Черкащини та інших регіонів.
Фото: учасники "живого ланцюга" 1990 року з плакатом "Харків й Донецьк споконвіку українські" (wikimedia.org)
"Українська хвиля" продемонструвала прагнення нації до незалежності та стала символом єдності людей зі східних та західних регіонів країни. Проте вже на тоді радянською пропагандою активно розкручувалася тема нібито розбіжностей між мешканцями цих частин України.
Традицію "живих ланцюгів" почали відроджувати у 2000-х. Численна акція пройшла на День Соборності в Києві в 2011 році – на мосту Патона зібралася понад 1 тис. учасників, подібні заходи охопили близько 20 міст.
У 2014 році під час Революції Гідності акція відбулася на мосту Патона попри загрозу розгону спецпризначенцями МВС. Того ж дня стало відомо про перших загиблих серед протестувальників Майдану – 22 січня снайпери розстріляли Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.
"Живі ланцюги" на мосту Патона в День Соборності проходили щорічно до пандемії коронавірусу. Наразі масштабні урочистості заборонені через вторгнення РФ.
