Захисник Володимир Бєлік після демобілізації повернувся працювати на попереднє місце роботи, - в Жеребківське лісництво, що в Анан'ївському районі. І був приємно здивований значно меншою кількістю керівництва і, відповідно, нижчим рівнем корупції. А згодом ще й отримав підвищення і нову зарплату. Вважає, що робота і ліс - то найкраща реабілітація, про яку він міг мріяти.
Історію захисника розповіли в Спілці воїнів-лісівників України.
Володимир Бєлік почав свою лісівничу кар’єру ще в 2003 році з простого лісника у Жеребківському лісництві, тоді ще в ДП «Анан’ївське лісове господарство». Займався організацією і стежив за виконанням усіх лісогосподарських робіт: розведенням та відновленням лісу, збиранням насіння, доглядом за ґрунтом і станом дерев.
У 2008 закінчив Лубенський лісотехнічний фаховий коледж. Підвищили до майстра лісу.
Основна моя робота була – робити обходи, стежити за протипожежною безпекою, слідкувати аби не було незаконних рубок, – розповідає Володимир Бєлік.
У чоловіка, як і в більшості лісівників, вдома велика сім’я. Зараз в нього є 3 сини. Двоє шкільного віку і один старший, який пройшов АТО. Воюють троє племінників, воював тесть. Фактично всі чоловіки пройшли через війну.
Сам Володимир став на захист країни на початку повномасштабного вторгнення рф 28 лютого 2022 року. Спочатку з друзями пішов в місцеву ТРО.
Ще не було жодного прикладу, коли на твою землю прийшов ворог і почав роздавати подарунки. На жаль, не всі люди це розуміють. Я маючи III групу інвалідності по серцю, нікому про це не сказавши, долучився до місцевого ТРО, – каже Володимир Бєлік.
Вже 2 березня хлопці готувались зустрічати російських загарбників на північному заході Миколаївщини. На відміну від регулярної армії, великого озброєння не було. Тому використовували все, що було під руками – гранати, рушниці, РПГ.
Потім тероборонівців приєднали до складу 122 бригади. Володимир став водієм мінометного розрахунку, але по факту і заряджаючим, і навідником. З Миколаївщини поїхали визволяти Херсонщину.
Демобілізувався Володимир нещодавно, у травні цього року. Хвора мати дуже потребувала догляду. Та і сам попри III групу інвалідності отримав нові захворювання на фронті. Тому ще місяць лежав у лікарні і в червні повернувся на роботу. Саме у розпал реформування адміністративної структури Філія “Південний лісовий офіс”.
Ветерана розпитали, що змінилось тепер в його лісництві.
Перш за все, я був вражений, що зарплата у майстра лісу зросла вдвічі. Це вже далеко не мінімалка. Виплати приходять вчасно. До того ж отримав 20% до окладу, як бойовий ветеран, виплатили одноразову фінансову допомогу. Ще на зиму видадуть дрова для опалення. А днями мене підвищили до лісничого. Тепер у мене в підпорядкуванні 13 майстрів лісу. Керую всіма процесами в лісі, перевіряю документацію.
За час поки Володимир захищав Україну відбулось скорочення адміністративного апарату. Частина співробітників переведена у Південний лісовий офіс. Стало менше корупційних ризиків.
Я як згадаю оцих наших бухгалтерів, кадровиків, секретарів. Їх було дуже багато. Чим вони займались я не знаю.Цілими днями пліткували і пили каву. Ще в дореформені часи коли була постійна затримка зарплати, інколи і місяцями не виплачували, в мене запитали «а навіщо тобі гроші, що тобі треба?». Хіба це була професійна робота? Таке відчуття, наче нас тоді примушували до якихось незаконних дій аби ми могли вижити. Директор держлісгоспу був взагалі недоступним для простих лісівників. А зараз наче в інший світ повернувся. Стало менше начальства. Наш новий керівник Балтського відділення Микола Зайчук завжди на зв’язку, будь-яку проблему можна вирішити за кілька хвилин. Дистанції не відчувається. Атмосфера вже інша, – ділиться враженнями Володимир.
Такий підхід до роботи став для Володимира приємною несподіванкою. Зізнається, що таке лісництво стало для нього справжнім реабілітологом після війни. Те, про що він мріяв по поверненню.
