Російські пропагандисти люблять просувати думку про те, що землі Донеччини та Луганщини — це «испокон веков русские территории». Східний Варіант вчергове пояснює, чому це не так.
Раніше Східний Варіант уже розповідав про європейське зародження Донецька та бельгійську спадщину Лисичанська. Сьогодні прийшов час історії про українське селище Нью-Йорк, яка також пов’язана з європейськими поселенцями.
Іменний близнюк американського мегаполіса
Про європейське походження Нью-Йорка каже не тільки його ім’я, а й архітектура, промислова логістика та свідчення нащадків колишніх жителів поселення. Радянська влада переслідувала їх, але не змогла стерти пам’ять про справжню історію ще одного селища сходу України.
Як ви здогадалися, назва «Нью-Йорк» виникла не просто так. Як Донецьк і Лисичанськ, це селище розвивалося в ті часи, коли на сході України жили та працювали європейці. Саме вони серед степів будували металургійні заводи, фабрики, комбінати та шахти.
Існують дві версії походження такої назви. За першою, підприємець із Німеччини Яків Унгерн одного разу поїхав до Сполучених Штатів, які тоді стрімко та бурхливо розвивалися. Унгерн був сильно цим вражений, тож повернувшись додому до німецького поселення на Донеччині, де тоді проживало близько 100 робітників, запропонував назвати його Нью-Йорком.
Яків Нібур. Фото з сайту dn.depo.ua
Друга версія — більш романтична. За нею, назва «Нью-Йорк» з’явилася завдяки коханню. Німецький підприємець та власник машинобудівного заводу Яків Нібур був одружений на американці Мері. Вона була молодшою за чоловіка на 20 років і дуже сумувала за Америкою. Тож на її день народження в 1891 році Нібур подарував дружині грамоту, підписану самим губернатором, де було вказано, що селище Заводське (як тоді називалося поселення) тепер називатиметься «Нью-Йорк». Так Мері отримала в новому домі згадку про США.
Німецька колонія в Нью-Йорку
У 18 столітті поблизу сучасного селища існував зимівник Кальміусної паланки Війська Запорізького. Необхідність активного освоєння цих земель виникла після завоювання території українських козаків Катериною II. Імператриця відправила князя Потьомкіна в Європу, щоб той знайшов охочих. Довгий час бажаючих не було, але все ж князь знайшов німців-менонітів, які були вигнанцями у своїй країні. Вони не хотіли служити в армії та брати до рук зброї, тож не знаходили призвання в рідній державі. Тому вирішили відправитися за князем Потьомкіним на освоєння нових земель.
Німцям-менонітам дали площу землі на Хортиці та на 30 років звільнили від оподаткування. Поступово їхні родини просувалися на схід. Тоді ж з’явилася колонія із семи німецьких поселень під назвою Нью-Йорк. Там були хороші та родючі землі: німці займалися землеробством, виготовляли борошно і крупи. Невдовзі меноніти побудували тут механічний та цегляно-черепичний завод, парові млини.
Біля пожежного депо в Нью-Йорку. Взято з архіву Надії Гордіюк, Тетяни Красько. Фото з сайту nv.ua
Німці організовували просвітницьку діяльність: у Нью-Йорку за них працювали заклади на зразок шкіл, а на навчання запрошували й хлопчиків, і дівчаток. Літературу для навчання отримували з Європи.
Учні школи. Взято з архіву Надії Гордіюк, Тетяни Красько. Фото з сайту nv.ua
У 1894 році Яков Нібур заснував у Нью-Йорку машинобудівний завод. Тут випускали машини для сільського господарства та маслобійних заводів. Але справжньою гордістю селища були саме млини. Слава про місцевий хліб та випічку розійшлася всією Україною.
Машинобудівний завод Якова Нібура. Фото з сайту dn.depo.ua
Німецьке зародження Нью-Йорка є черговою частиною європейської історії Донеччини. Як відомо, в 19 столітті на Донеччині та Луганщині жили бельгійці, англійці, французи, німці, американці, швейцарці, голландці. Вони будували промислові підприємства, фабрики, сприяли розвитку поселень. Завдяки їм цей регіон ставав економічно потужним. Але після утвердження радянської влади більшовики нищили історичні дані, створюючи свою «легенду» про «радянський промисловий Донбас». Довгий час про слід європейців та американців на Донеччині та Луганщині не було відомо місцевим жителям, окрім тих історій, що передавалися з поколінь у покоління.
Селище Нью-Йорк було однією із найбагатших німецьких колоній. Тут проходила залізниця, працював готель, телеграф, аптеки, пожежне депо, школи, жіноча гімназія. Взимку на озері працював каток. Проживало в селищі приблизно 7 тисяч жителів.
Як росія нищить Нью-Йорк
За часів радянського союзу було вирішено перейменувати Нью-Йорк на Новгородське, позбавившись таким чином американської назви. У 2021 році селищу була повернута історична назва — Нью-Йорк.
З 2014 до 2022 року Нью-Йорк був прифронтовою зоною, час-від-часу селище потерпало від обстрілів зі сторони так званих «днр». Та навіть у таких умовах місцева громада намагалася розвивати туристичний напрямок та відновлювати історичні будівлі, які залишилися ще із часів німців.
2022 рік. Палаючий млин Петера Діка. Фото з сайту newyorker.city
Після повномасштабного вторгнення селище опинилося на лінії фронту та постійно зазнає обстрілів та руйнувань від російської армії. Так, 8 травня 2022 року в історичну пам’ятку Нью-Йорка — паровий млин Петера Діка влучив снаряд окупантів, через що той загорівся. Будівля 1903 року була справжньою гордістю жителів селища. Це одна з небагатьох пам’яток історико-культурної спадщини, що збереглися в Нью-Йорку до наших часів. Але окупанти нищать усе — і нашу історію, і нашу сучасність.
Завдяки європейським інвестиціям Донеччина та Луганщина перетворилися на промисловий передовий регіон. Але «завдяки» російській присутності ці землі перетворюються на розстріляну кроваву пустку.
