Після хрещення Русі у 988 році князь Володимир для зміцнення християнства і поширення греко-візантійської культури заснував у Києві школу для дітей з вищих верств суспільства.
Школа “книжного вчення” на 300 учнів була державною і утримувалась за рахунок казни. Діти залишали батьківський дім, відповідно, не мали з батьками спілкування та не переймали язичницькі переконання, а замість цього – виховувалися християнами. Дорослі жителі Києва також були охрещеними, проте шлях до навернення був тривалим, відтак, були слабкими у переданні віри дітям.
«Синів княжого роду з 3-4-річного віку віддавали на виховання до сім’ї годувальника, якого добирали з управителів земель. Боярин готував княжича до участі в державних справах, дбав про військово-фізичне виховання. Звичаї не дозволяли батькам відвідувати дитину», – розповідає доктор педагогічних наук Любов Артемова.
“Книжне вчення” полягало в опануванні граматики, богослов’я, філософії, риторики, математики, співів, іноземних мов. У школі готували людей, здатних розв’язувати питання державного управління, внутрішньої і зовнішньої політики.
Київ за княжої доби був ключовим освітнім містом
У Києво-Печерському монастирі богословська освіта сягала рівня візантійської духовно-патріаршої академії.
Також за Володимира діяли школи, в яких готували священиків та майстрів для спорудження та оздоблення церков.
Боярських синів виховували під наглядом батьків або інших родичів. У 3 роки хлопця підстригали, уперше садовили на коня в святковій обстановці. Дітей до 7 років навчали стріляти з лука, володіти списом і арканом. З 12 років їх вчили справжнього мистецтва бою. Діти ремісників навчалися справи батьків у домашніх умовах.
Літописи свідчать і про приватне навчання – так здобули освіту Феодосій Печерський та син Володимира Великого Борис. А Володимир Мономах писав, що його батько Всеволод (помер 1093 р.) “дома сьдя изумьяща пять язик” (сидячи вдома, вивчив п’ять мов).
За Ярослава Мудрого було чимало навчених освітянській та книжній справі людей. Ярослав розмістив школу в одному з приміщень Софійського собору, відкрив майстерню-скрипторій, де перекладали і переписували книги та велося київське літописання. При соборі була створена перша в Україні книгозбірня (1034).
З XII ст. письменність шириться і на жінок із нижчих верств суспільства
Саме до цього періоду належать перші берестяні грамоти, написані жінками чи до жінок. На стінах Софійського собору в Києві та новгородської Софії виявлено жіночі графіті.
Ще у 1086 р. донька Всеволода і онука Ярослава Мудрого, теж Анна (Янка), заснувала в Києві при Андріївському монастирі перше в Європі жіноче училище, де навчали грамоти, співів, шиття представниць вищої верстви суспільства.
Доньки Ярослава Мудрого, фреска у Софії Київській
Дочка князя Мстислава Володимировича і онука князя Володимира Мономаха Євпраксія зналася на народній медицині, лікувала хворих. Написала перший медичний трактат “Алімма”. Книга зберігається в бібліотеці Медичі у Флоренції.
Жінки з княжого роду організовували громадську опіку над дітьми-сиротами, каліками. Анна Всеволодівна заснувала в Києві виховну установу для дітей (в т. ч. калік). Сиріт утримували та навчали грамоті й ремеслам.
Світська влада доручила монастирям опікунство і відповідно створювала для цього умови. Запроваджуючи книжну освіту, князі дбали і про виховання та чуйне ставлення до калік. “Блаженні”, “юродиві” вважалися божими людьми. Вони знаходили захист в народу, про що свідчать церква й світська література.
Місля смерті Ярослава Мудрого у кафедральних і монастирських школах вчили читати, писати, а також церковного співу, початків віри, християнської моралі – того, що потрібне майбутньому “вчителю пастви”. Монастирські школи виховували суворий аскетизм і покору, терпіння, відмову від земних радощів. Навчання було диференційованим: молодих заможних чорноризців готували до високих церковних посад, а малоімущих – до церковної служби і господарської праці в монастирі.
З кін. XI – поч. XII ст. у давньоруських пам’ятках з’являється поняття “навчання грамоти”, що означало опанування читання, письма, лічби й хорового співу. Школи грамоти були платними, тож доступними лише дітям із заможних сімей.
Цікавими є прясла, на яких вирізано написи для жінок, які вміли читати. З Києва відомі пряслиці з іменами Іуліани, Жирні (скорочене від Жирослава), Потвори (Потвора – жіноче язичницьке ім’я).
Попри дроблення України-Русі на удільні князівства, повсюдно культура й освіта будувалися за зразком Києва. Археологи виявили понад 700 берестяних грамот у 71 місті, у 17 містах знайдено застібки, у 26 – графіті, зроблені більш ніж на 700 виробах ремісників. Це дає підстави говорити про існування шкіл у 87 давньоруських містах.
Читайте інші публікації з циклу «Київ від початків» та дізнавайтесь про предків, які значно вплинули на життя столиці:
- Жінки-слов’яни йшли з чоловіками у військо та керували домом
- За часів Київської Русі місто було центром торговельних шляхів та зростало з податків від перемоги
- Княгиня Ольга закопала живцем сватів від ворога та помстилася за чоловіка
- Вбивця християн та ідолопоклонник Володимир охрестився сам та освятив киян
- За часів Володимира Великого в столиці було 400 церков, а тонку емаль та кольчуги продавали в Європу
- Волинян розуміли, краще за новгородців – якими двома мовами писали у столиці за часів Київської Русі
- Засновник Москви, князь, якого отруїли кияни, Юрій Долгорукий помер 15 травня та похований під Лаврою
- За правління Ярослава Мудрого в столиці судили злочинців, а мешкало більше людей ніж у Лондоні та Гамбурзі
- Київ від початків: Володимир Мономах зробив столицю містом великого паломництва, куди сходились найбагатші краю
- Київ від початків: українські депутати відвоювали православ’я у Польщі та заснували майбутню Києво-Могилянську академію
