Ви вже вибачте, але перед днем "побєдобєсія" трохи понабридаю ексурсами туди, у ту війну. Адже радянські міфи про "вєликую" та ще й "отєчєственную" живі досі...
Про це пише письменник та журналіст Павло Бондаренко, інформує UAINFO.org.
"Я завжди питав носїв "скрєп": ви кричите "можемповторіть", але що саме ви збираєтеся повторювати? Нікому не потрібний штурм оточеної у Сталінграді армії Паулюса, яку радянський генерал Чуйков назвав "табором озброєних полонених"? Генерали пропонували Сталіну не атакувати Сталінград, а удушити німців блокадою. Але той наполіг на штурмі. Який обійшовся у десятки тисяч убитих радянських солдатиків.
Або ви збираєтеся повторити злочинне форсування Дніпра на дошках і набитих соломою речмішках та штурм Києва, коли у бій кинули десятки тисяч непідготовлених, щойно мобілізованих мужиків, яких навіть у військове не перевдягли? Невже не можна було відкласти та ретельно підготуватися? Яка різниця - візьмуть Київ 7 листопада чи 27-го? Але товаришам комуністам потрібна була перемога "до дати". Втрати Червоної Армії склали понад 118 тисяч проти 17 тисяч у німців.
Блоковане угрупування німців в Курляндії ("Курляндський котел") навіть не генерали, а прості радянські солдати називали "табором озброєних військовополонених". Але на масований штурм цього "табору" радянські війська з 10 жовтня 1944 по 10 травня 1945 року ходили шість разів, проте так і не змогли той котел ліквідувати. Загальні радянські втрати склали понад 160 тисяч солдатів і офіцерів.
Або ви можете повторити злочинний, нікому не потрібний штурм вже оточеного Берліна, якому не було на що сподіватися? Зовнішнє коло оточення було у 80-120 кілометрах на захід. Тут Жуков за наказом Сталіна угробив від 80 до 100 тисяч своїх солдатів. Просто аби зробити кремлівському диктатору подарунок до 1 травня. І то не вийшло.
А потім "можемповторителі" кричать, що їхні діди зробили вирішальний внесок у війні: бачите, скільки ми солдат своїх поклали? А скільки сіл та міст було у нас зруйновано? Щоправда, скромно мовчать про те, що більшість не німці зруйнували, а самі ж комуністи. Можна згадати варварське знищення сотень будівель у Києві восени 1941 року. Теж можете повторити те, що робила Зоя Космодем`янська та браві хлопці Кудрі, Голдовича, Старінова? До слова, варварська середньовічна тактика "спаленої землі", яку росіяни застосовують і зараз в Україні, з 1907 року вважається воєнним злочином.
І вони таки повторюють. Пройшло майже 80 років, а в них нічого не помінялося. І недаремно Бахмут зараз називають "другим Сталінградом".
"Повторітєлі"..." – пише Павло Бондаренко.
