«Працюватиму до Перемоги»: на Донеччині під обстрілами несе службу рятувальниця «з вогником»

Джерело:  vchasnoua.com  /  11:02, 18 Вересня 2023

Життєрадісна, запальна і енергійна — такою диспетчера Державної служби з надзвичайних ситуацій Марину Данилюк знають колегі, близькі і знайомі люди

Марина Данилюк - диспетчера Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

«Вона сильна і жіночна. І сила її жіночності, її внутрішній вогник здатні подолати будь-які перепони», — кажуть про Марину Данилюк друзі.

Свій трудовий шлях Марина починала ще зовсім юною в середині 90-х — працювала інструктором у професійній пожежній частині в Щербинівці, пізніше — у смт Нью-Йорк Звідти у 1997 році вже диспетчером перейшла до Державної пожежно-рятувальної частини (ДПРЧ) в Ясинуватій, де виконувала свої обов‘язки аж до початку активних бойових дій на Донбасі у 2014 році. Після окупації міста перевелась до ДПРЧ в Торецьку, де і працює досьогодні.

«У моїй роботі мені подобається те, що я допомагаю людям, це щиро. Я приймаю дзвінки, люди часто нервуються, можуть кричати і лаятись на мене. Та доки машина слідує на місце, де сталась пожежа, розмовляю з ними, намагаюсь їх заспокоїти, якщо треба, паралельно викликати швидку», — розповідає рятувальниця.

Та ситуації бувають різні. Нещодавно люди зателефонували на гарячу лінію і повідомили про пряме влучання у приватний будинок на території Торецької громади, найжахливіше було, що всередині будівлі залишалися двоє дітей.

«Наші хлопці одразу виїхали на виклик надати медичну допомогу, евакуювати. І тут знов починається обстріл, який триває досить довго. Тоді серце розривалося на частини: за життя тих дітей і щоби мої хлопці теж не постраждали, повернулися цілими і здоровими, бо вдома на них всіх чекають… Дякуючи Богу, тоді все обійшлося. Та оця картина досі перед очима. Всі ці хвилини потрібно пережити», — хвилюючись, пригадує жінка.

Марина Данилюк з колегами

У Торецьку Марина залишилась одна. Так сталося, що через відмову обох нирок після ковіду її чоловік опинився у важкому фізичному стані, отримавши інвалідність першої групи, і разом з двома їхніми дітьми тимчасово перебрався у Хмельницьк, де йому тричі на тиждень роблять процедуру гемодіалізу. Наразі він стоїть в черзі на пересадку нирок у Львові.

«Він, звісно, не залишив би мене одну в небезпеці у час війни. Та коли обидві нирки не працюють, вибору не лишається, на жаль, — пояснює працівниця ДСНС. — Втім я тут корисніша, зараз я потрібна саме тут. Тож роботу я не покину».

Марина Данилюк допомагає не лише людям, вона спільно з колегами рятує також і тварин, чудово усвідомлюючи долю покинутих чотирилапих. На початку повномасштабної війни в Україні багато людей виїжджали поспіхом, залишивши домашніх улюбленців у кращому випадку на вулиці, а подекуди — і під замком.

«Люди виїхали, покидали тварин. Наші хлопці відривали двері, рятували котів. Кілька випадків було, коли собаки падали у відкриті люки. Діставали, годували, прилаштовувати бідолах», — розповідає Марина.

А одного разу до пожежно-рятувальної частини в Торецьку, де працює жінка, прибився віслюк, якого покинули місцеві роми.

«Іа-іа, прийшов і попросився до нас. Навіть бик з телицею якось потребували нашої допомоги», — сміється Марина, пригадуючи тварин, яких доводилось рятувати і для яких її будинок став тимчасовим притулком.

Врятована з підвалу кицька

За те, що не поїхала з прифронтової Донеччини і навіть під обстрілами продовжує сумлінно виконувати свої обов‘язки, у День незалежності України, 24 серпня поточного року Марина Данилюк отримала з рук Президента Володимира Зеленського орден «За мужність» III ступеня.

Нагороду коментує сором‘язливо і стримано: «Думаю, що мої хлопці, які їздять на ліквідацію пожеж, більше заслуговують на таку високу нагороду. Для мене це було неочікувано. Проте насправді я вдячна Главі держави за таку високу оцінку моєї роботи. Коли йшла отримувати, тремтіли і руки і ноги».

Нагородження Марини Данилюк орденом «За мужність» III ступеня

Незважаючи на те, що родина Марини Данилюк сьогодні далеко, жінка не втрачає позитиву.

«Плани на життя — оптимістичні. Вірю, що всі повернуться, чоловіка успішно прооперують, все буде добре. Буду і надалі гідно служити в рядах рятувальників. Працюватиму до Перемоги», — ділиться жінка.

У свої 45 років торецька рятувальниця має 27 років вислуги. У квітні наступного року вона вже має право виходити на пенсію. Проте на заслужений відпочинок Марина поки що не збирається.

Стверджує, що в неї ще є порох в порохівницях. «Ще запалимо!», — резюмуючи, жартує жінка.

Нагадаємо, сьогодні рятівники України відзначають професійне свято.

Автор: Урсула Верес

Вгору