Очаків – невелике містечко у Миколаївській області. До війни тут проживали близько 15 тисяч мешканців, наразі ж третина населення залишила свої домівки. Майже щодня прифронтове місто потерпає від жахливих ворожих обстрілів - росіяни гатять по ньому з артилерії з території тимчасово окупованої Кінбурнської коси.
Кореспонденти Української Служби Інформації побували в Очакові та дізналися про найгостріші проблеми міста.
За словами заступника очаківського міського голови Олексія Васькова, в місті пошкоджено близько 70% житлового фонду. Приблизно 30% будівель вже не підлягають відновленню. Пошкоджена й цивільна інфраструктура: школи, лікарні, значних руйнувань зазнав палац культури, який відкрили після капітального ремонту перед війною.
Найбільших руйнувань зазнали будинки біля берегової смуги.
Місто майже щодня обстрілюється з Кінбурну. Невелика «пауза» відбулася після підриву Каховської ГЕС, але наразі обстріли поновилися.
Нас обстрілюють з мінометів, з градів та з іншого озброєння. Найстрашніше – це артилерія. Тривога відбувається вже по факту, бо відбувається обстріл. Це не ракетна атака, яку можна відслідкувати за певний час до «прильотів». Артобстріл – це лише п’ять секунд від виходу до приходу, – розказав Олексій Васьков.
Олексій Васьков
У місті працюють усі комунальні служби. Оперативно лагодяться пошкоджені газові труби, в Очакові є вода й світло. Де-не-де на дорогах можна побачити свіже асфальтне покриття. Також активно працюють й комунальники у напрямку благоустрою та озеленення. Вулицями квітнуть троянди, робітники косять траву.
Майже всі вікна у будинках місцевих – забиті фанерою. Дахи приватних будинків затягнуті синім брезентом чи заново перекриваються шифером.
Основна проблема – це робочі руки. Не вистачає бригад будівельних. І навіть за кошти, які ми платимо, не всі готові працювати під обстрілами. Людей катастрофічно не вистачає. Будівельні матеріали є – а працювати нема кому, – розказав заступник мера.
Попри обстріли, у місті залишаються близько 10 тисяч жителів. Здебільшого це пенсіонери, але є й молодь: в Очакові проживає близько 300 дітей з родинами. Дехто з місцевих приїжджає лише вдень: на роботу чи провідати власну оселю. Ввечері люди їдуть в села, де безпечніше.
На питання, як ви живете під постійними обстрілами, люди відповідають: «Як всі. Вже звикли».
Всі мої родичі на фронті. І донька, і зять, і племінники. Чекаємо, щоб погнали вже орків з нашої землі назавжди. Зараз я вимушена жити в селі, а в Очаків приїжджаю перевіряти квартири дітей. Людям дуже допомагає громада. Також нам видають гуманітарну допомогу -продуктові набори. Бачите, у нас і дороги роблять. Війна ж колись закінчиться. Нічого, виб’ють їх та заживемо ще краще, – розповідає місцева жителька Лариса Вікторівна.
Також місцеві зізнаються, що не завжди переховуються від обстрілів. Сподіваються, що «пронесе».
Коли починають вночі стріляти – у підвал не підеш. За ніч по кілька разів можуть крити, а як же висипатись? А зранку на роботу. Виїжджати не хочу, у мене чоловік воює, – каже продавчиня місцевого ринку Світлана Миколаївна.
Жінка каже, що найтяжче для неї – бачити, як від війни страждають діти.
Ну ми вже звикли, то ясно. А ось діти… Йшла з роботи якось і такий свист страшний – летить. І бачу картину: мати з донькою на дитячому майданчику гуляють. Вона як схопила ту дитину, накрила собою і плазом до підвалу. А мене від жаху мов паралізувало. Ви знаєте, до мене приходять часто люди в магазин – а обличчя в них чорні. Питаю – хто? То чоловік, то брат, то сестра… – каже пані Світлана.
За словами віце-мера Васькова, на сьогодні, якщо не враховувати військових, то на території міста Очаків загинуло більше 20-ти людей. Це не тільки мешканці Очакова, це і мешканці сусідніх громад, які були на той час у місті. Троє з загиблих – діти.