4 лютого, прийняла закон про дистанційній роботі.
Про це повідомляється на сайті парламенту.
Закон вводить два самостійних види діяльності - дистанційний і надомний.
Згідно з документом роботодавець при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу має право отримувати відомості про місце проживання або інше місце за його вибором, де буде виконуватися робота.
Працівник має право ознайомитися з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами.
Також в законі йдеться про забезпечення можливості дистанційного ознайомлення працівника з вимогами з охорони праці шляхом використання сучасних технологій, зокрема відеозв'язку.
Передбачається можливість працівника з'єднувати віддалену роботу з роботою в звичайному режимі на робочих місцях в приміщеннях або на території роботодавця. Роботодавець зобов'язаний забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці на робочих місцях на території і в приміщеннях власника.
Робота вдома
Такий формат роботи передбачає фіксоване віддалене робоче місце, яке працівник не може змінити без узгодження з роботодавцем. Але, якщо з незалежних від працівника причин, він не може виконувати роботу на фіксованому робочому місці, він зобов'язаний повідомити власника компанії за 3 робочих дня.
Співробітник також повинен дотримуватися загального режиму роботи підприємства. У свою чергу, роботодавець зобов'язаний забезпечити працівника необхідними засобами виробництва, матеріалами і інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи.
Щоб переконатися, що у співробітника є всі необхідні інструменти та житлово-побутові умови, роботодавець може відправити своїх представників, разом з представником профспілкового органу до вашої домівки на перевірку.
Віддалена робота
При віддаленому форматі співробітник може сам вибирати і змінювати місце роботи, без узгодження з керівництвом. Однак, працівник сам відповідає за організацію безпечних умов праці, і забезпечує себе усім необхідним для роботи.
Крім того, на таких працівників не поширюються правила внутрішнього розпорядку компанії, і вони самі можуть розподіляти робочий час. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Роботодавець повинен забезпечити йому гарантований період вільного часу для відпочинку, тобто період, коли можна не виходити на зв'язок з керівництвом.
Співробітник також може поєднувати дистанційну роботи і роботу в звичайному режимі на місцях в приміщеннях або на території роботодавця.
Відповідно до законопроекту, роботодавець зобов'язаний не менш ніж за два місяці ознайомити співробітників з умовами та специфікою переходу на режим гнучкого робочого часу. Він також повинен забезпечити облік відпрацьованого часу і ефективний контроль за раціональним використанням робочого часу співробітником.
