На водяній клумбі на озері Тельбін з року в рік розквітає до 40 кущів німфей.
Декілька років тому мешканці Березняків висадили на озері сортові водяні лілії. З року у рік незвична клумба розрослася все більше і, зрештою, перетворювалася на місцеву легенду. Бо квіти різнобарвні і дуже ефектні. Щоб помилуватися ними приїжджають люди з різних районів столиці.
Цієї весни багато місцевих мешканців ще з початку квітня приходили на берег — заглядали, чи з’явилося листя. Дуже чекали на квіти.
Доглядає за ними киянка Наталія Мєдведєва із подругами. Влітку час від часу клумбу навіть «прополюють» — зривають старе листя та водорості. Вони ж і висаджують нові сорти. Придбати їх можна в багатьох спеціалізованих магазинах. Це дуже популярна культура для вирощування у Азії. Є сотні різних сортів та постійно з’являються все нові і нові.
У ставках та річках ростуть «місцеві» білі та жовті «водяні лілії». Наші предки їх шанували, вважали квітами русалок.
Цікаво, що латаття біле — це єдина рослина, яка мільйони років без будь-яких морфологічних змін існує у флорі України. Підлягає охороні на території м. Києва та занесена до Зеленої книги.
Наталя Медведєва і водяна клумба
До слова, за народними прикметами, якщо квітки латаття пірнули під воду вдень, то буде негода. Мешканці Русанівки, Оболоні та інших районів, де на озерах квітне латаття, можуть перевірити, наскільки ця прикмета правдива — синоптики обіцяють сьогодні грозу.
Пані Наталя із однодумцями не тільки дбають про водну клумбу, а й впорядковують територію довкола озера. Цієї весни висадили два десятки сакур — гроші на деревця збирали самі та присилали родичі та знайомі, що зараз за кордоном.
«Одне деревце — це дві чашки кави із тістечками у ресторані. Така проста математика. Догляд за рослинами також дуже допомагає відволіктися від війни. Є речі на які не можемо вплинути, але завжди є те, що у наших силах — зробити довколишній світ хоч трохи кращим. Ми з подругами садимо дерева і доглядаємо за квітами», — розповідає киянка. Цікаво, що молоденькі деревця одразу ж прижилися і навіть зацвіли. Активісти піклуються про них і поливають.
«Коли нещодавно почула звук ракети, що прилетіла на ДВРЗ, то першим ділом у голові пронеслася думка, що дітей я виростила, дерево посадила — місію виконала. А потім прийшло усвідомлення, наскільки зараз важливо жити не у страху, а у любові — не відкладати важливі речі на потім», — пояснює жінка.
Серед найближчих планів — дозамовити декілька кущів німфей. При чому власник компанії пообіцяв ще два особливих сорти подарувати — для постійних клієнтів.
Пані Наталя відзначає, що зараз однодумці гуртуються як ніколи, тримаються, як та шафка із Бородянки…
