Якось, вже не пам’ятаю, коли саме, але десь на 5 рік окупації, я спитала одного з своїх знайомих екс-земляків з міста Свердловськ (Довжанськ), ОРЛО, – «якби ти знав, чим все закінчиться, ти б підтримав отой треш 2014-го, ополченіє, руський мир». Він відповів чесно «я б не повірив, подумав, що ти просто ведеш оплачену Україною пропаганду, або кажеш нам на зло, скоріше я б просто засміявся тобі у очі й зненавидів».
От знаєте, а вони досі не вірять. Бачать усе на власні очі, але не вірять, що росія зробила це з ними. Зростає зло по відношенню до українців, бо ми були праві, а це ще більше дратує «нарід Донбасу». Як же так, вони «кормильцы» такі усі пафосні та розумні, а тут якісь «нацики-шароварщики» знали усе з самого початку. Тому зростає ненависть, бо ж очікували, що утруть нам носа та стануть супербагатими та щасливими, доведуть нам, які вони супер-розумні, що вибрали росію, а тут не склалося, то хто винен, звісно ж Україна.
За 9 років окупації в ОРДЛО усі біди пов’язують виключно з Україною. До росії жодної претензії. Як таке можливо? Що це, дія пропаганди чи все ж таки, особисте, сформоване роками упереджене ставлення до України та сліпа віра у росію? Чому люди в ОРДЛО не бачать, не хочуть бачити реальності, в якій росія знищує цей край?
Усі наші попередження не тільки ігнорувалися у 2014-му, за них вбивали. За те, що ті, хто знав історію України та російсько-українських відносин, намагалися попередити, що будь які зв’язки з росією чи довіра російським обіцянкам, не призведе ні до чого гарного.
Проросійські мешканці Донбасу, – а їх була критична більшість, але не усі,- очікували від росії мани небесної, тобто покладали на росію усі сподівання та мрії на покращення особистого життя та виконання особистих мрій. Тому будь-який негатив, будь-які негативні прогнози сприймалися агресивно, як проукраїнська пропаганда, не більше.
Дивно, але проукраїнські мешканці Донбасу – а нас була меншість – казали, що росія знищить Донбас, шахти, людей, екологію, міста, виробництва, усе. Усе тут буде знищено, як прийде росія.
Але ж «нарід Донбаса», який на той час, повторюючи російську пропаганду, називав себе саме так, або «новороси», бо ж будував «новоросію», був впевнений, що росія побудує на Донбасу «маленькую угольную швейцарию».
Ця впевненість там була шалена. Критична більшість тільки й казало про те, як вони будуть щасливо жити під росією, яка інвестує, забере у олігархів та роздасть бідним.
Що цікаво – я вже про це писала – на той час не було жодного офіційного повідомлення, виступу чи пропозиції від росії щодо майбутнього Донбасу, але люди у критичній більшості повторювали одне й те саме «путин нам обещал». Як обіцяв, коли, що саме? На ці питання усі відповідали по своєму. Хтось особисто бачив, як путін виступав та обіцяв. Хтось навіть читав офіційну програму від путіна про розвиток Донбасу. Комусь хтось казав, що щось чув. Але здебільшого усі вкладали у це очікування особисті мрії.
Що з цього вийшло? Ну, ті, хто мешкають в ОРДЛО впевнено скажуть, що в них все вдалося й їм їх життя подобається. А те, що щось погано, то й «во всем виновата Украина». Вони ще чекають від росії отих інвестицій та отого побагатому.
Зникають підприємства, виникає дефіцит товарів та продуктів, все менше людей, все нижче якість освіти, життя, медицини, все більше зниклих без вісті жінок та дітей, все більше криміналу, наркотиків, все більше чужинців з Тиви та Якутії, які вже є критичною більшістю мешканців ОРДЛО, частково вмерли чи вбиті ті, хто був на 2014-й рік фундаментом руського миру, але віру в те, що росія «помагает Донбасу», тут незламна.
Що ж, марно витрачати час, щоб пояснювати тим, хто стоїть в черзі у газову камеру, що це дорога у смерть, якщо вони бачать все на свої очі, але очікують, що саме їх, мине ця доля й двері у газову камеру виявляться дверми у казкову країну мрій.
Я вже писала про те, що росія цілеспрямовано знищує усе виробництво, ставлячи цю територію у залежність від російської гуманітарної допомоги та російського виробництва. А насамперед, просто очищує у прикордонні усе, що можливо, щоб використовувати цю землю лише для війни.
Людям досі по телебаченню обіцяють інвестиції, бо ж люди досі в це вірять. От зараз в ОРДЛО помпезно презентують якусь нову програму будівництва багатоповерхівок, мовляв, от при Україні тут нічого не будували, а росія почала. Забудовники знову з Тиви та Красноярського краю, з огляду на те, що путін підписав на росії указ про державну програму будівництва багатоповерхівок з дерева, ото саме чекає й ОРДЛО.
Люди радіють, от, мовляв, будуть нові квартири. Хтось каже про те, що це буде якась іпотечна програма, але більшість каже про те, що квартири путін буде роздавати безкоштовно. Радіють. Навіть вже сваряться до погроз «на подвал уедешь». Тобто ділять шкуру ще не вбитого ведмедя, як кажуть на росії.
Але поки по телебаченню росія «будує» в ОРДЛО «город-сад», тут продовжують знищувати виробництва.
Колись при срср через дурнувату програму «стране угля», тут було знищено садівництво, сільське господарство та тваринництво, бо ставка була лише на шахти та заводи. Тому усі містобудівельні підприємства, які фактично живили міста Донбасу, це були шахти, заводи по ремонту гірничого обладнання, заводи по виготовленню гірничого обладнання, та трошки металургії. Доля тваринництва та сільського господарства в фундаменті місцевих бюджетів, це була південна та західна частини Донецької та Луганської області. О, які були садові господарства у Бахмуті, в Слов’янську, а гончарство, а які були соняшникові поля, величезні ферми. Були!
Але більша частина Донецької та Луганської областей, це шахти, на яких трималося життя.
Закрити шахти, це означало, що роботи були б позбавлені мільйони людей, яких треба було б перевчити, працевлаштувати. Коли у 90-ті закривали шахти, це було боляче для місцевого населення, але не критично, бо зрештою працювала більшість шахт, то робітники закритих просто влаштовувалися на інші.
Як би одночасно, на протязі 5-10 років були б закриті усі шахти Донбасу, це призвело б до соціальної катастрофи, бо перевчатися тут ніхто не прагнув. Та й місцевій владі було вигідно отримувати підтримку з державного бюджету, «пиляти» гроші та кричати робітникам в уха, який поганий Київ, як він їх обкрадає.
Тому й тримали не рентабельні шахти на держпідтримці, щоб «не полихнуло». От цим «Киев заберет наши шахты» й підіймали людей на Донбасі проти України.
Шахтарі очікували від росії не тільки захисту від рук «бандерівців», а й інвестицій, а ще, що «шахты будут народне и мы сами будем продавать уголь за доллары». Й ось «освобождение», уся влада «наріду», але шахти перейшли в управління російського олігарха курченко, потім мінялися власники, управлінці, але зрештою усі ж розуміли, що власник тепер один – росія.
За 9 років росія вивезла з ОРДЛО не тільки вугілля, а й обладнання, заводи по його ремонту. Вичавила з шахт усе, що було можливо. Не вклала жодної копійки.
Наразі шахти ОРДЛО йдуть під «ніж», тобто їх вирізають на метал, а потім-ні, не консервують, а просто затоплюють, відключаючи від енергопостачання. Напевне це й є відплата, бумеранг, чи просто оті 30 срібряків, яким росія оплатила зраду критичної більшості наріду Донбасу.
Ось новини з екс-мого міста (Свердловськ (Довжанськ) Луганська область, мовою оригіналу: «Все шахты Свердловского района рискуют остаться без света из-за многомиллионных долгов. Свердловское объединение «Восток уголь» отключили полностью от электроэнергии. За Свердловский уголь, который вывозят в рф, не платят. Поэтому предприятию Свердловского объединения «Восток уголь» неоткуда брать деньги, чтобы закрыть миллионные долги за свет. Местная власть, как всегда отмалчивается, руководители республики не реагируют. Сейчас актуальна не только угроза затопления шахт, а так же экологические последствия нашего региона».
А що може сказати влада колаборантів своїм господарям?- та нічого, бо ж временщики, які попросту втечуть, як запахне смаженим.
А що можуть сказати люди, які сліпо вірять у «защиту» росії від злих «бандерівців»? – вони слухняні, то скажуть те, що буде вимагати пропаганда та куратори з кремля.
Але зрештою, усі це злочини росії, від пропаганди, яка змінила там людей до знищення підприємств. ОРДЛО вмирає, бо росія знищує усе, до чого торкнеться її смрадне дихання.
Мертві міста, мертві люди, земля, тут навіть вода вже мертва. Ще одне цікаве рішення від «влади» – напоїти мешканців ОРДЛО шахтною водою, водою, яка має усю таблицю Мендєлєєва, у тому числі солі важких металів.
В ОРДЛО тихо шепочуться, «что будет с нашими городами, ведь здесь все зависит от шахт». Що я можу сказати, хто останній виїде з ОРДЛО, тому гасити світло не прийдеться, бо його завчасно погасить росія, не здивуюсь, якщо при цьому вона погасить й останнє життя останнього мешканця.
Олена Степова, для ІС
