8 травня в Україні відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. У цей день ми вшановуємо подвиг українського народу та його внесок у боротьбу з нацизмом під час Другої світової війни.
Як відомо, Радянський Союз, а зараз російська федерація, всіляко маніпулюють історичними даними та приписують перемогу в так званій «Великій вітчизняній війні» собі, забуваючи про внесок інших народів та країн світу. Бажання створити образ «непереможної країни» призвело до мілітаризації свідомості більшості росіян, які тепер відображають «культ перемоги» («культ победы» на рос), або, як його ще прозвали, «побєдобєсіє».
Про концепт «Великої перемоги» («Великой победы» на рос) як ключовий маркер агресивної політики рф Східний Варіант поспілкувався з докторкою історичних наук Надією Теміровою.
Що приховує «Велика перемога»
Сучасний концепт «Великої перемоги» є ключовим у формуванні сучасної російської ідентичності. Цей концепт є продовженням міфу про «Велику вітчизняну війну», який формувався практично від самого початку Другої світової війни, тобто від вересня 1939 року.
Варто згадати, що Радянський Союз не заперечував проти завоювань нацистської Німеччини. Між країнами в серпні 1939 року був підписаний Пакт Молотова — Ріббентропа, або Угода про ненапад, відповідно до якої СРСР та Німеччина домовилися про розподіл свого впливу на території Європи. 1 вересня 1939 року Німеччина вторглася до Польщі. Через 16 днів після цього Червона армія СРСР окупувала другу половину Польщі, зайшовши в тому числі на етнічні західноукраїнські землі. Тож Радянський Союз із самого початку Другої світової війни брав у ній участь як завойовник. Хоча в історії СРСР це подається як «визвольний похід».
Бахмут під час Другої світової війни, 1943 рік. Фото з фондів Бахмутського краєзнавчого музею
Ця «визвольна місія» Червоної армії для місцевих українців обернулася репресіями, ув’язненнями та депортаціями. Життя багатьох людей було понівечено.
З початком німецько-радянської війни в червні 1941 року, владі Радянського Союзу необхідно було мобілізувати людей на боротьбу. Було зрозуміло, що силовими методами народ не підняти на таке протистояння. Було вирішено звернутися до досвіду 19 століття, коли в росії трапилася так звана «Вітчизняна війна» 1812 року, пов’язана з вигнанням із території Російської імперії армії Наполеона. Щоб додати пафосності, до назви додали «Велика».
Після Другої світової війни «Велика вітчизняна війна» перетворилася на націєтворчий міф у СРСР, що служило основою формування радянської ідентичності. Та річ у тім, що в цій ідентичності не було місця українцям, білорусам, казахам, естонцям, литовцям та іншим націям.
«Міф “Великої вітчизняної війни” починає експлуатуватися від середини 1960-х років. Коли пройшло вже 20 років після завершення війни, піднялося нове покоління. До того ж при владі тоді опинився Леонід Брежнєв і його оточення. Причому це було дуже масштабно, цією ідеологемою було просякнуто практично все суспільно-політичне, культурне та освітнє життя в Радянському Союзі.
Регулярно проводилися зустрічі з ветеранами війни, різні конкурси строю і пісні, школярів одягали в радянські однострої», — розповідає докторка історичних наук, професорка кафедри історії України та спеціальних галузей історичної науки ДонНУ імені В. Стуса Надія Романівна Темірова.
«Велику вітчизняну війну» називають міфом через те, що цей термін всіляко перекручував історію війни та викреслював із неї все, що не вкладалося в парадигму «єдності радянського народу». Зокрема про Національно-визвольну боротьбу українського народу проти німецького та радянського тоталітаризму.
Після розпаду Радянського Союзу концепт «Великої вітчизняної війни» на деякий час заспокоївся в росії. Та з початку 2000-х років та приходом до влади володіміра путіна відбулося переформатування російсько-національної ідеї. У російський публічний простір динамічно повернули радянські міфи вже під гаслом «Великої перемоги». За задумом російських політтехнологів, каже Надія Темірова, ця міфологема мусила забезпечити збереження російського впливу на пострадянському просторі. А будь-яке альтернативне переосмислення Другої світової війни почало сприйматися як викривлення історичної правди.
«Нині російська федерація привласнює перемогу над нацизмом, маніпулює власними громадянами та, що найнебезпечніше, намагається залякати світ. Чому міфологему “Велика вітчизняна війна” трансформували у “Велику перемогу”? Тому що російська пропаганда намагається донести меседж про те, що так само як радянська армія, свого часу, перемогла нацизм, так само вона переможе і сучасний нацизм та фашизм. А нацистами та фашистами з 2014 року представники російського політичного бомонду називають демократично обраних президентів України і її Уряд. І коли почалося російське вторгнення у 2014 році, воно подавалося під гаслом “звільнення українського народу від нацистського керівництва”», — пояснює Надія Темірова.
Періодично представники росії заявляють, що Радянський Союз (який вони асоціюють лише з росією) і без допомоги союзників зміг би перемогти нацистську Німеччину. Але, звісно, це є неправдою. Варто згадати, що під час Другої світової війни СРСР отримував значну військову допомогу від США, а на теренах Північної та Західної Європи з нацистською армією боролися Велика Британія, США, Франція, Канада, Нідерланди, Норвегія, Данія та інші країни.
Сучасний російський міф про «Велику перемогу» доведено до абсурду, а пропагандистські акції виходять за межі здорового глузду та людської логіки. Російську істерію щодо «культу Побєди» іноді називають ще «Побєдобєсієм».
Внесок українців, який забувається
Сучасна росія та її політичні діячі всіляко намагаються применшити, або взагалі забути, внесок українського народу в боротьбу з нацизмом. Надія Темірова пригадує, як путін заявляв, що 70 % втрат у «Великій вітчизняній війні» зазнала саме російська соціалістична федеративна радянська республіка. Історикиня каже, що це є відкритою маніпуляцією.
«Тут варто, по-перше, просто відкрити або згадати мапу. І подивитися, як рухалися німецько-нацистські війська на теренах Радянського Союзу. Зрозуміло, що першими удару зазнали прикордонні республіки, передусім Білорусь та Україна. Україна залишалася під окупацією із червня 1941 року до жовтня 1944 року, тобто понад три роки. Звісно, що Україна і її жителі опинилися під загрозою винищення», — пояснює Надія Романівна.
Маріуполь за часів нацистської окупації
У лавах Червоної армії під час Другої світової війни воювало близько 7 млн українців. Водночас вихідці з України входили до армій Франції, США, Польщі, Великої Британії. Не слід забувати й про діяльність Української повстанської армії, через лави якої пройшло близько 100 тисяч людей, які боролися на території України водночас із німецькими та радянськими окупантами.
Італійські війська у центрі Луганська. 1942 рік
Надія Темірова наводить конкретні приклади участі українців у боротьбі проти нацизму. Наприклад, у звільненні одного з найбільших нацистських таборів Аушвіц брали участь війська, які належали до 1-го Українського фронту, близько 40% особового складу якого були українці. З Україною формально пов’язане завершення Другої світової війни. Адже 2 вересня 1945 року генерал Кузьма Дерев'янко, який походив з Уманщини, від імені Радянського Союзу приймав капітуляцію Японії.
Внесок українців у боротьбу проти нацизму високо оцінюється емоційно та численно. За оцінками, на території сучасної України під час Другої світової війни було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисяч сіл, 16,5 тисяч промислових підприємств. Понад 10 мільйонів людей залишилося без даху. Матеріальні втрати Української РСР становили понад 45 % від загальних збитків Радянського Союзу, каже Надія Темірова.
Втрати України у Другій світовій війні. Джерело: Український інститут національної пам’яті
Та якщо міста можна відбудувати, то людські життя не повернути ніколи. У Другій світовій війни загинуло близько 8 мільйонів українців, 5 мільйонів із яких — це цивільні.
«Абсолютно правильно й коректно, що в цьому році 8 травня в Україні, як і у всій Європі, буде шануватися як День пам’яті й перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. А 9 травня в Україні — це День Європи, як і у всій Європі. Я хочу привернути увагу до позиціонування 8 травня в першу чергу як Дня пам’яті. І це дуже правильно, тому що перемога була здобута дуже високою ціною», — каже докторка історичних наук Надія Романівна.
Сучасні росіяни, предки яких гинули за мирне майбутнє, могли б зробити правильні висновки з історії. Але цього не сталося. Натомість вони вторглися з повномасштабною війною в Україну, шукаючи нової війни та можливості знову здобути ту саму «велику перемогу». Водночас ворог абсолютно не переймається людським ресурсом, як було і під час Другої світової війни. Не робити висновки з історії — велика помилка сучасної росії.
Захаращення розумів на тимчасово окупованих територіях
Свій «культ перемоги» російська федерація сьогодні активно впроваджує на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини. Минулого року в центрі Донецька окупантами був встановлений «Меморіал захисникам Донбасу», на якому встановлено фігуру радянського солдата, а поруч — сучасного російського.
Меморіал у Донецьку
Зараз до 9 травня на ТОТ Донеччини та Луганщини окупанти організовують концерти, мітинги та акції на підтримку міфу «Великої перемоги». У школах проводять позашкільні заняття на тему «Великої вітчизняної війни». Звичайно, що на таких заходах згадують війну з Україною, подаючи її як «чергову боротьбу із сучасними нацистами».
“Юнармія” в тимчасово окупованому Маріуполі записує відеозвернення до Дня перемоги 9 травня
Таких прикладів сотні. Сучасні росіяни мали всі шанси мати мирне майбутнє та не повторювати помилок минулого століття. Замість цього вони кожного дня вбивають українців, руйнують наші міста та села, посилають тисячі своїх громадян на смерть.
Студенти тимчасово окупованого Маріуполя записують “вальс перемоги”
Україна в цей шанує пам’ять тих, хто загинув під час Другої світової війни, та згадує всіх, хто був дотичних до перемоги над нацизмом у XX столітті.
