Куди подітися від почуття провини: “там наші захисники гинуть, а ми тут”

Джерело:  bigkyiv.com.ua  /  08:30, 21 Жовтня 2023

Психолог про злоякісні послання, які ініціюють не друзі України, щоб розшаровувати нас

Про це розповів кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Білоус.

Він відповів на питання, яке мучить багатьох: “куди подітися від почуття провини: там наші захисники гинуть, а ми тут з собачками бігаємо? Там за тебе життя віддають, а ти тут, пішов нюхати квіти…”

“Головне не забувати про те, що хтось воює за тебе. Коли ми намагаємося підтримати наших літніх батьків, родичів, ми кажемо їм: ти можеш мені допомогти тим, що будеш в гарному здоров’ї, доброму настрої, у мене тоді менше клопоту. От в таких простих речах – дотриманні нами (тими, хто не на фронті) порядку свого здоров’я та побуту – криється стабільність нашого суспільства”, – говорить Білоус.

Тому прогулянка з собачкою, нюхання квітів, відвідування театру – це важливий елемент повноцінно функціонуючої людини, нормально працюючих установ, інституцій, всіх сфер життя, зазначає фахівець. Бо, якби на весь період війни закрилися всі театри чи культурні заклади, що станеться з професійною кваліфікацією митців? Що ми робитимемо з цим після перемоги? Життя має тривати, хоч і в змінених формах, додає науковець.

“… І коли ми формуємо у людей почуття провини, в чому наша мета? Щоб вони впали в депресію, вчинили суїцид, виїхали нелегально за кордон? Мені здається, це злоякісні послання, які ініціюють не друзі України, щоб розшаровувати нас”, – вважає кандидат психологічних наук.

Білоус навів у приклад себе: за його словами, якщо він піде служити – то може стати прекрасною “мішенню”. За законом, викладачів вищої школи – кандидатів, докторів наук не призивають, і це раціонально, бо підготовка таких фахівців – довготривала справа. Але якщо дуже хочеться, вони можуть йти добровольцями і таких чимало. Він не йде добровольцем, знаючи стан свого здоров’я, свої можливості на фронті, розуміючи, що можеу принести більше користі тут, викладаючи в університеті, що й робить.

“Формування провини в людях – це схоже на те, що в радянський період називали терміном “врєдітельство”. Таке почуття провини не дає жодного позитиву”, – говорить науковець.

Вгору