Накладені з лютого 2022 року санкції на агресора призвели серед іншого до колапсу бізнесу, пов’язаного з кінопрокатом. З весни 2022 року окупанти обіцяли надати кінотеатрам «підтримку» і максимально «розкручувати сучасне російське кіно», але такі заяви закінчилися прогнозованим фіаско.
Як уже писала наша Асоціація, станом на липень 2022 року констатувався спад ринку кінопрокату агресора в цілому, в Росії та на окупованих нею територіях, на 70 %, що було зумовлено відмовою потужних світових корпорацій співпрацювати з російськими і тим більше – з «кримськими» та надавати відповідні прокатні посвідчення.
За таких умов окупанти сподівалися поширити на саму росію «кримський досвід» так званого «сірого» кінопрокату, але на практиці виявилося, що правовласники стрічок налаштовані вкрай серйозно та масово фінансово каратимуть бізнес агресора за порушення авторських прав.
Також не спрацювала нова «креативна» схема підконтрольного окупантам бізнесу, за якою стрічку західного виробництва глядачам хотіли запропонувати під виглядом «закордонних відеоматеріалів» як «складової частини» фейкового «кінопродукту», який формально включав «додатковий російський фільм».
Тому не стала дивовижною описана нами два місяці тому спроба родичів загиблого у 2017 році «авторитетного кримчанина» Лева Миримського позбутися активів «сімейного бізнесу» у вигляді кінотеатру імені Шевченка у Сімферополі з п’ятьма кінозалами «хоча б» за 90 мільйонів рублів, про яку стало відомо у серпні 2022 року.
Будівля цього кінотеатру 1915 року будівництва була першою на півострові спеціальним кінозалом і входить до переліку пам’яток культурної спадщини України. Тепер, у жовтні 2022 року, нащадки Миримського хочуть «отримати» за історичний кінотеатр у центрі міста вже «лише» 70 мільйонів рублів, але «бажаючих поки що не знайшлося».
Як визнала пропагандистам окупантів так званий «директор» сімферопольського кінотеатру «Спартак» Ірина Вишневська: «Ми вже не працюємо, а виживаємо. Щомісяця підраховуємо збитки та …не знаємо, що буде далі».
Також Вишневська додає, що «ми б показували різноманітні фільми, але беремо в прокат лише те, що пропонують наші дистриб’ютори, тому вибору немає», а тому від початку масштабної російської агресії та відповідних санкцій «люди не йдуть. На багатьох сеансах у залі сидить лише по три особи, а іноді й зовсім по одному».
Це підконтрольне окупантам «підприємство» також із серпня 2022 року перебуває у процесі ліквідації», та у ньому, як визнають окупанти, зараз «працює всього шість працівників, а в кінотеатрі імені Шевченка – до 10».
При цьому кримські колаборанти перебувають у певній паралельній реальності, незаконно проводячи за «сезон 2022 року» в окупованому Криму низку «кінофорумів», на яких представлені зразки сучасної російської шовіністичної та мілітаристської пропаганди відповідної «художньої якості».
Втім, змусити кримського глядача заплатити за перегляд цих злочинних «шедеврів» у окупантів «чомусь не виходить».
