Як повідомляють підконтрольні російським окупантам медіа-ресурси, на захопленому в 2014 році Севастопольському морському заводі наразі почалася нова «хвиля скорочення робітників», перша з яких відбулася півроку тому.
Формальними причинами звільнень вказане «недостатнє фінансування підприємства», на яке нібито не вистачає 3,5 мільярди рублів.
Дійсно, попре вісім років обіцянок окупантів, завод не став приносити прибуток, ані після злочинної «націоналізації», ані в рамках його протиправного «акціонування» та «включення» до «Об’єднаної суднобудівної корпорації». Підконтрольне загарбникам підприємство у останні роки займалося ремонтом воєнних суден агресора та розпочало будівництво тільки двох плавкранів, яке наразі фактично заморожене.
При цьому основним фактором припинення діяльності морського заводу стає не практична відсутність коштів у агресора, а усвідомлення ним повної безперспективності розвитку суднобудування на окупованій території, за умови відсутності у окупантів доступу до сучасних західних технологій та техніки.
Тому щонайменш частину території заводу окупанти планують передати під забудову нових житлових комплексів для російських колонізаторів, при цьому «посадові особи» окупантів пояснюють це нібито «інвестиційними планами», та навіть «потребою будівництва моста на Північну сторону міста», що мають явно абсурдний характер.
У умовах колапсу «реального сектора економіки» міста примітною стала заява російської пропаганди про те, що окупаційна «адміністрація» Севастополя «візьме шефство» не лише над захопленим окупантами Старобільськом, але й над окупованим Мелітополем.
Фактично йдеться виключно про участь «ключових севастопольських чиновників» у розграбуванні промислового та аграрного потенціалу Мелітополя, чому сприятимуть їх давно налагоджені корупційні зв’язки з Євгеном Балицьким, злочинно заявленим окупантами у ролі «мелітопольської влади».
