Марія Адаманова ініціювала соціальний проєкт, що об’єднує історії маріупольців, які вимушено виїхали з міста, та досі зберігають ключі від рідної домівки. “Східний Варіант” дізнався, які результати очікуються від проєкту та як взяти у ньому участь
Марія Адаманова до повномасштабного вторгнення працювала у Маріуполі стилісткою. Переживши жахи блокади, дівчина, як і сотні тисяч мешканців, виїхала з міста у пошуках безпечного куточка.
Одного дня Марія знайшла в кишеньці портфеля старі ключі від домівки в Маріуполі. Це надихнуло її на ідею соціального проєкту “Ключі від Маріуполя”, який зможе зібрати та висвітлити історій маріупольців, що вимушено покинули свій дім, але й досі зберігають ключі від домівок, квартир, автомобілей, з якими було пов’язано все життя.
“Східний Варіант” дізнався про проєкт більше
“Випадково натрапила на них в дальній кишеньці портфеля”
Ідея створити такий проєкт прийшла до Марії у квітні. У той період дівчина ще не могла зв’язатися зі своєю мамою, це було єдиним, про що вона думала у той момент. Знайшовши ключі від домівки, Марія згадала, скільки там було чудових моментів.
“Звісно, коли я дізналася, що квартира згоріла, я плакала. Згадувала, як класно було пити каву на балконі, чи готувати улюблені страви, читати з дітьми перед сном та відпочивати після роботи. Прогулянки містом, мої особисті місця, про які ніхто не знає… Все це було так чудово, і я дуже вдячна за все добре, що зі мною відбулось”, – розповідає Марія.
Зруйнований будинок з однієї з історій, надісланих у проєкт “Ключі від Маріуполя”. У будинку загинуло понад 200 людей під завалами. Фото надано Марією Адамановою
Тримаючи ключі в руках, дівчина зрозуміла, що така не одна. Що, скоріш за все, багато маріупольців та інших українців, що втратили домівки, тримають так ключі в руках та згадують минуле життя. Це надихнуло на ідею.
“Я зробила сторіс і пост в Інстаграм з опитуванням, де понад сто людей відповіли що вони теж зберігають ключі. Це мене глибоко вразило. Ключі від дому – саме така назва була на початку. Я поділилася ідеєю зі своїм другом Олексієм і він зробив перший дизайн, замінивши назву на більш вдалу – Ключі від Маріуполя”, – пригадує Марія.
Думка про те, що проєкт зможе бути масштабним та об’єднати історії людей, не покидала дівчину. До того ж це була можливість розказати ще більшій кількості людей про трагедію Маріуполя і його сильних мешканців. За допомогою друзів, які пізніше стали волонтерами проєкту, “Ключі від Маріуполя” отримали свою реалізацію.
Розказати історію та показати свої “ключі”
Щоб долучитись до ініціативи, маріупольцям треба зробити світлину своєї зв’язки ключів (або одного ключа) і написати волонтерам проєкту, від чого ці ключі, що вони значать для людини та чому їх зберігаєте. Можливо, це приємний спогад, можливо, улюблене місце. Можна викласти історію про те, чим любили займатись вдома, про людей, про емоції.
“Вперше ці ключі було боляче бачити. Ще до того моя психотерапевтка порадила виписувати свої почуття і проживати емоції через творчий напрямок. Я спробувала і мені це допомогло. Я згадала все цінне для мене, виписала за що я вдячна, що для мене це ключі. Це було дуже терапевтично”, – пояснює Марія одну з ідей проєкту.
Ключі одного з учасників проєкту від маріупольської квартири. Фото надано Марією Адамановою
Надіслати історію волонтерам проєкту можна в Інстаграм. Спочатку історія кожної людини буде опублікована у соціальній мережі. Та кінцева мета – це створити фізичну виставку кількома мовами, завдяки якій буде можливість розказати історії містян, а також зібрати кошти на гуманітарні потреби деокупованих міст та селищ України.
«Зазвичай люди пишуть в інстаграмі чи одразу в телеграм. За бажанням ми трохи спілкуємось. Та щоб взяти участь в проєкті непотрібно спеціально бути автором оповідань. Це не завжди фото ключів. Бо буває так, що ключів не залишилося. Іноді це фото дому, до чи після руйнування, улюблені місця», – розповідає Марія Адаманова.
Проєкт п'ятьма мовами, щоб якомога більше людей дізнались про Маріуполь
Зараз над проєктом працює шість волонтерів та волонтерок, серед яких дизайнери, перекладачі, розробники інтернет-сайту. Команда займається перекладами, концепцією, візуальним оформленням вхідних історій, коректурою, листуванням з учасниками проєкту і розробкою напрямку розвитку.
Марія розповідає, у перший день створення сторінки в Інстаграм написало більш як 20 людей, у кожного з них – своя розповідь та свої ключі. Проєкт буде тривати стільки, скільки буде запит від людей.
Ключі учасників проєкту. Фото надано Марією Адамановою
Кожна історія буде публікуватися п’ятьма мовами – українською, англійською, польською, німецькою, грецькою. Додатково зараз шукають перекладачів на грузинську, французьку, угорську, чеську, литовську, латиську, шведську, данську мову.
Марія зазначає, найголовніший результат проєкту – це терапевтичний ефект від написання.
“Щоб кожна людина, яка долучилася в проєкт, побачила той великий шлях, який вже змогла пройти, відчула свою силу. Відчула, що та частина болю, яка присутня в кожному з нас, з кожним днем стає меншою. Звісно, як результат – це розголос величезної трагедії Маріуполя і маріупольців. Саме тому ми вирішили видавати проєкт кількома мовами, щоб охопити найширшу аудиторію, показати, і знову нагадати всьому світу про наше місто, про бажання людей повернутися додому, попри що. Навіть якщо будинку фізично немає”, – говорить Марія.
Щоб розказати свої історії та показати свої ключі, маріупольці можуть звернутися до Телеграму або Інстаграму волонтерів проєкту:
Інстаграм: keystomariupol
Telegram за пошуком: adamanova
або там же за номером +380975303450.
