Пісня "Вот кто-то с горочки спустился" виявилася не єдиною, яку росіяни вкрали та переробили на свій лад. Адже можна знайти ще як мінімум п'ять яскравих прикладів, які свідчать про те, що для громадян країни-агресорки звична річ - видавати чуже за своє.
Гімн СРСР
Вважається, що його нібито написав композитор Александров у 1943 році. Проте насправді він просто вкрав мелодію нашого Миколи Лисенка, написану знаменитим українським композитором ще у 19-му столітті.
"Вот кто-то с горочки спустился"
Так само помилково дехто вважає, що автором пісні "Вот кто-то с горочки спустился" є росіянин Терентьєв. Її він нібито написав у 1960 нібито році. Однак це зовсім не так, адже дана композиція - насправді український романс "В саду осіннім айстри білі". Пісня стала відомою ще у 19-го столітті.
"Смело мы в бой пойдем…"
"Смело мы в бой пойдем за власть совєтов" - плагіат на пісню "Чуєш, мій друже". Це композиція українських повстанців, слова до якої в 20-ті роки створила українська поетеса Олена Теліга. В оригіналі приспів починається з "Ми сміло в бій підем за Україну", а не зі слів "за власть совєтов".
"Там вдали за рекой"
Варіант ще однієї популярної композиції в радянські часи, і вона теж вкрадена. Мотив поцупили з пісні січових стрільців "Прощався стрілець", що була написана за 10 років до появи російського плагіату.
"Поручик Голицин"
За право називатися автором даної пісні у 70-х роках сперечалися кілька російських композиторів. Однак насправді до мелодії романсу "Поручик Голицин" жоден з них не має відношення.
Автор мелодії - український шляхтич Георгій Гончаренко, а слова з посвятою українським повстанцям у 70-ті написав український поет Микола Матола.
"Вставай, страна огромная"
Авторство цієї композиції приписують поету Василю Лебедєву, проте він написав лише слова. Мелодію ж росіянин поцупив з пісні криворізьких повстанців 1919 року "Повстань, народе мій".
