Через агресію Росії найбільші підприємства української металургії опинилися на окупованих територіях. Радіо Донбас.Реалії розібралися, що зараз відбувається з найбільшими підприємствами цих регіонів, що потрапили до рук окупантів.
Що таке металургія Донбасу
На 2013 рік до підприємств чорної металургії, що мають повний цикл виробництва, належали 4 комбінати:
- Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча
- Металургійний комбінат «Азовсталь»
- Макіївський металургійний комбінат імені Кірова
- Алчевський металургійний комбінат
Та ще два великих металургійних заводи:
- Донецький металургійний завод (ДМЗ)
- Єнакіївський металургійний завод (ЄМЗ)
Крім того, в Донецькій області працювало багато менших, профільних підприємств. Зокрема, в Дружківці, Авдіївці, Краматорську та інших містах регіону.
Загалом, у 2013 році на території Донецької та Луганської областей було вироблено майже 13 млн тонн чавуну, понад 13 млн тонн сталі та 7,5 млн тонн металевого прокату.
У 2014 році Макіївський та Алчевський комбінати та Донецький і Єнакіївський металургійні заводи потрапили під окупацію.
За даними порталу про промисловість Uaprom.info, вже у 2014-му ПрАТ «Донецьксталь»-металургійний завод», яке працювало на виробничих потужностях ДМЗ, завершило рік із чистими збитками у майже 5 млн грн, тоді як в останній довоєнний рік мало чистий прибуток 83 млн грн.
Підконтрольне Росії угруповання «ДНР» оголосило на заводах націоналізацію, й українські компанії втратили контроль над ними. У 2017 році РНБО України ухвалила рішення припинення транспортного сполучення між Україною та ОРДЛО.
Окупація, борги та перерозподіл
Після так званої «націоналізації» окупанти почали спроби перезапустити їх. Для цього найбільші металургійні заводи та комбінати окупованого Донбасу передали під управління зареєстрованій в невизнаній Південній Осетії компанії «Внешторгсервис», якою володів український олігарх-втікач Сергій Курченко.
Під управління «ВТС» тоді передали «Донецьксталь», Єнакіївський та Макіївський металургійні заводи, Єнакіївський коксохімпром, Ясиновський коксохімічний завод, Алчевський меткомбінат, Харцизький трубний завод, вугільні підприємства «Ровенькіантарцит», «Свердловантрацит», «Краснодонвугілля».
Алчевский меткомбинат
Таким чином Росія, яка визнала незалежність Південної Осетії (яка в свою чергу визнавала державами угруповання «ДНР» та «ЛНР») отримала можливість закупляти продукцію з окупованих територій України.
Але «Внешторгсервис» так і не зміг забезпечити роботу відібраних в України промислових гігантів. Протягом наступних років на частково працюючих підприємствах почали затримувати зарплати.
У 2021 році на Алчевському комбінаті стався найбільш помітний масовий страйк, який потрапив навіть у російські федеральні ЗМІ.
У червні того ж року «ДНР» та «ЛНР» оголосили про розрив співпраці із «Внешторгсервисом».
Новим окупаційним власником більшої частини металургійної промисловості стала компанія «Южный горно–металлургический комплекс» (ЮГМК), власником якої є російський бізнесмен Євген Юрченко.
«Юрченко має розв'язувати проблему затримок зарплат. До кінця цього року всі борги, зокрема юридичним особам, мають бути ліквідовані», – заявляли в прес-службі голови окупаційної адміністрації Донецька Дениса Пушиліна.
Як зазначається на сайті «ЮГМК» компанія має 7 філіалів на окупованій Росією території Донбасу.
Але одне підприємство при цьому стало винятком.
На території Донецького металургійного заводу після того, як над ним втратив контроль «Внешторгсервис», окупаційна влада створила на базі цеху «Істил» так званий «Юзівський Металургійний Завод» (ЮМЗ). Згодом головним інвестором комплексу став Торговий Дім «Горняк», власником якого є колишній депутат Донецької міської ради бізнесмен Ігор Андрєєв. Він та його компанія добре відомі жителям Донецька як власники мережі магазинів «Геркулес–Молоко» та торговельних марок «Добрыня» і «Пан фазан». Згодом металургійний завод знову запрацював.
Сталь для Росії
Після початку повномасштабного вторгнення і відкритої анексії Донецька та Луганська Росією місцеві медіа постійно повідомляють про нібито успіхи та відновлення окупованих підприємств. Наприклад, про те, як у липні 2022 ЮГМК поставив концерну «Урал вагонзавод» метал більш ніж на 2 млрд руб, або як у вересні 2022-го Єнакіївський металургійний завод (ЄМЗ) нібито відновив повний виробничий цикл.
Зараз окупанти декларують, що металургійні підприємства окупованої частини Донбасу, Запорізької та Херсонської областей планують наростити виробництво сталі для Росії приблизно на 3–5 млн тонн на рік у найближчі вісім років.
Але заводи натомість зупиняються
Проте, за повідомленням Головного управління розвідки України, станом на вересень 2022 року Єнакіївський металургійний завод припинив свою роботу через «мобілізацію» працівників.
Тодішній голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив аналогічне про Алчевський металургійний комбінат:
При цьому як передає російське пропагандистське видання «Відомості», сам голова російської «ЮГМК» Андрєєв заявляв, що з початку так званої «СВО» виробництво на їхніх заводах впало в середньому на 30%, а до лав армії Росії було призвано 20% співробітників.
А що там Маріуполь?
Після початку масштабного вторгнення та окупації Маріуполя під контроль Росії перейшли два великих металургійних комбінати: імені Ілліча та «Азовсталь», на якій до останнього тримали оборону захисники Маріуполя, та яка отримала серйозні пощкоження в результаті російських обстрілів.
Азовсталь у 2021 році
З приводу «Азовсталі» російська влада спершу повідомляла про плани часткового відновлення та створення індустріального парку на території комбінату.
«Там створюватиметься індустріальний парк, промисловий технопарк та екопромисловий парк. Крім того, ті цехи, які цілі, – відновлюватимемо в них роботу і залучатимемо в них резидентів, решту території чиститимемо, також залучатимемо резидентів – промислові підприємства, хто створюватиме там бізнес. Це не швидкий проєкт. Щоб повноцінно очистити майданчик, відновити енергетику, газ, воду, потрібно не менше 10 років», – казав після приходу Росії в Маріуполь так званий голова уряду «ДНР» Віталій Хоценко.
Проте, вже у січні Росія офіційно відмовилась від цих планів, заявивши, що відновлювати Азовсталь нереально та нерентабельно.
При цьому, радник законного міського голови Маріуполя Петро Андрющенко у травні 2023-го повідомив, що російські окупанти розміновують та облаштовують військову базу на території заводу.
Крім цього, каже Андрющенко, російські окупанти не можуть запустити другий великий металургійний комбінат міста ММК ім. Ілліча через брак персоналу.
Окупаційна влада в Донецьку раніше заявляла, що завод планують відновити:
«Завод Ілліча плануємо відновлювати. Такі плани є. Інвестор найближчим часом, гадаю, сам про них розповість після того, як будуть ухвалені всі відповідні рішення», – говорив на початку жовтня «прем'єр» угруповання «ДНР» Хоценко.
Вочевидь, для цього відновлення у серпні 2022 року в окупованій Макіївці була зареєстрована компанія «ММК Ілліча».
Проте, наразі жоден з комбінатів у Маріуполі не працює.
Лише на одній Азовсталі до початку масштабного вторгнення працювало 10 тисяч маріупольців: навіть на тлі війни, яка вже тривала з 2014 року за декілька десятків кілометрів від міста.
