Бригадний генерал Валерій Ємбаков майже 20 років керував Луганським обласним ліцеєм-інтернатом із посиленою військово-фізичною підготовкою. Зараз же офіцер опікується одним із секторів оборони Київської області, розповідає Український ветеранський фонд.
Пан Валерій народився та навчався у Луганську, військовий виш закінчував у Донецьку.
«І Луганськ, і Донецьк для мене — рідні», — наголошує він.
З 2003 року пан Валерій очолював Луганський військовий ліцей.
«У 2014-му після того, як незаконні збройні формування захопили обласний центр, я відновив роботу ліцею у Кремінній. Це був один із найсучасніших закладів освіти в Україні. Пишаюся тим, що за ці роки я випустив понад 2,5 тис хлопців, і більше половини з них завжди вступали в заклади вищої військової освіти. Зараз телефонують мені ледь не щодня, наввипередки розказують про свої бойові будні. Дехто з них — вже у званні полковника, дехто, на жаль, загинув», — розповідає генерал.
24 лютого ліцеїстів евакуювали з Кремінної, а начальник ліцею отримав нову зону відповідальності — Київщина.
Генерал називає три ключові моменти, чому ЗСУ результативно обороняли Київщину та область. «Перше: рф переоцінила свої сили. Друге: недооцінка ворогом спроможностей Збройних сил України. Третє: стовідсоткове несприйняття цивільним населенням України російських військових», — каже офіцер.
«Ми маємо перемогти, маю в цьому велику впевненість. Крім того, бог любить трійцю: два рази я вже ліцей відновлював — і третій раз відновлю. Тим більше, кожного дня мені телефонують і батьки моїх хлопців, і ліцеїсти мого першого курсу, і запитують, коли ж ми вже відновимо навчання. Все це луганські хлопці! Хто може перемогти Україну, якщо російськомовні хлопці просять поновити навчальний процес, щоб навчатися вбивати за Україну? За Україну не треба помирати. За неї треба вбивати», — переконаний військовий.
А ще він наголошує: Україна в цій війні вже перемогла.
«Ще 24 лютого, коли ми не зламалися в перший день повномасштабної агресії», — підкреслює цей бригадний генерал ЗСУ.
Ми не зламалися на 113-ий день повномасштабної агресії, не зламаємося завтра, не зламаємося до перемоги. Просто маємо вистояти. Бо ми вже перемогли, а переможці ж — завжди стоять.
