Сьогодні день людей, які врятували не одну тисячу життів, ризикуючи собою: професійне свято відзначають рятувальники ДСНС України
Їх буденна робота — це справжні подвиги. Вони щодня борються за кожне життя, особливо в період повномасштабного вторгнення, коли російські окупанти скидають на голови мирних українців ракети та снаряди.
«Я служу в ДСНС, щоб допомагати людям та бути прикладом мужності й самовідданості для майбутніх поколінь»
— так про свою професію розповідає Денис Аксьонов, старший пожежний-рятувальник 37 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону м. Слов’янськ.
Денис родом із Краматорська. До Служби порятунку приєднався у 2017 році. Символічно, що чоловік народився в день проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року, тому він вважає, що саме це підштовхнуло його до служби в лавах ДСНС. Він прагне бути прикладом для інших і нести відповідальність за безпеку своєї країни.
«Ще з дитинства я почав усвідомлювати, що народився в такий визначний день. А після повномасштабного вторгнення я став ще більше цінувати це свято. Це не тільки мій день народження, але й нагадування про щоденну боротьбу за свободу та незалежність нашої країни», — каже Денис.
Нині чоловік продовжує свій шлях у Службі порятунку, навіть коли робота приносить біль і втрати.
«Один із найважчих днів для мене стала п’ятниця перед Великоднем 2023 року. Того дня я разом із колегами виїхав на ліквідацію наслідків обстрілу міста Слов’янськ. Спершу ми прибули на місце, де ворог влучив у п’ятиповерховий житловий будинок, там загинула літня жінка. Потім вирушили за іншою адресою до наступного п’ятиповерхового будинку, під'їзд якого був частково зруйнований, — каже Денис. — Під завалами перебували люди, серед яких був півторарічний хлопчик, якого ми дістали з-під плит та я особисто передав його медикам. На жаль, він помер в кареті швидкої медичної допомоги. Це стало важким ударом для мене, коли ми про це дізналися було важко стримати сльози».
Фото: ДСНС Донеччини
Фото: ДСНС Донеччини
Фото: ДСНС Донеччини
«Я закоханий у свою професію та пишаюся тим, що можу допомагати людям»
— так говорить старший пожежний-рятувальник 30 ДПРЧ 12 ДПРЗ м. Краматорськ В’ячеслав Пащенко. Він перебуває на Службі порятунку з 2015 року, має нагороду нагрудний знак «За відвагу в службі», лауреат акції «Герой-рятувальник року».
В’ячеслав пригадує, як одного разу він врятував двох дівчаток, які провалилися під кригу та ледве не загинули у крижаній воді. Це сталося поза робочим часом.
«Це сталося у листопаді 2018 року на вулиці був міцний мороз і одна з водойм міста, так зване Краматорське море, вкрилося кригою. Я проїжджав на велосипеді повз водоймища та бачив, що дві дівчинки граються на кризі й раптово почув тріск та дитячий крик, — розповідає Пащенко. — Я різко повернувся та побіг до місця події, побачивши що дівчата тонуть я не роздумуючи кинувся у воду. Я ламав кригу та плив до них, на щастя, мені вдалося їх врятувати. Тоді дівчаткам було близько 10 років, зараз вони вже дорослі дівчата. Саме за цей вчинок я став лауреатом акції «Герой-рятувальник року».
Рятувальник вважає, що найважче в його професії — не встигнути надати допомогу тим, хто її потребує.
«Пам'ятаю, як 27 червня 2023 року ворог обстріляв Краматорськ, влучання прийшлося у заклад харчування — піцерію Ria Pizza. Після гучного вибуху надійшов виклик і ми одразу вирушили на місце події, — каже В’ячеслав. — Ми почали гасити пожежу в магазині, а після ліквідації вогню долучилися до ліквідації наслідків обстрілу будівлі піцерії. Підходячи до піцерії я побачив вщент зруйновану будівлю, люди навкруги плакали та кричали, картина була жахлива. За допомогою аварійно-рятувального інструменту ми демонтували зруйновані конструкції та в нас з’явився доступ до постраждалих дівчини та хлопця, яких ми врятували. Той обстріл забрав багато людських життів».
Фото: ДСНС Донеччини
«Тільки вперед, рятуючи життя та надаючи надію!»
— з таким гаслом службу в ДСНС несе Іван Вакула, водій 8 ДПРЧ 6 ДПРЗ. Чоловік працює у Службі порятунку з 2010 року. Нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».
З самого дитинства Іван захоплювався сміливістю та відвагою пожежних, які протистоять вогню, рятують життя та майно людей.
«Я з дитинства мріяв стати пожежним і тепер мої сини бачать у мені справжнього героя та мріють у майбутньому також стати рятувальниками, як їхній тато», — розповідає чоловік.
Будучи рятувальником він бачив багато надзвичайних ситуацій. Зокрема Іван пригадав, як торік близько шостої ранку місто Миколаївка на Донеччині зазнало чергового обстрілу.
«Я тоді був вихідний, перебував вдома та почув гучний вибух. Спочатку не розумів, що сталося, але через декілька хвилин прибіг до місця події, де зустрів сусіда, який шукав свою дружину. Він розповів, що за кілька хвилин до обстрілу вийшов з укриття, у якому залишилося приблизно 12 людей, серед них були діти та маломобільні особи. Разом із сусідом ми розбирали завали та витягли всіх людей з заблокованого підвалу, який затопило через прорив водопроводу», — пригадав Іван Вакула.
Також рятувальник неодноразово залучався до ліквідації наслідків ворожих обстрілів і пожеж, працюючи на деокупованих територіях, де з колегами неодноразово потрапляв під повторні обстріли. Також Іван гасив пожежі в Лиманських лісах, які повністю заміновані. Такі умови створюють серйозні ризики для його життя й ускладнюють виконання завдань за призначенням.
Фото: ДСНС Донеччини
«З початку повномасштабного вторгнення я сказав, що залишусь в Службі порятунку до останнього, бо хто, як не ми рятуватимемо людей та ліквідовуватимемо наслідки ворожих обстрілів»
— такої позиції дотримується Максим Романов, рятувальник рятувального відділення 30 ДПРЧ 12 ДПРЗ м. Краматорськ. Він перебуває на Службі порятунку з 2010 року. Має нагороду нагрудний знак «За відвагу в службі» та Відзнаку Президента України «За оборону України».
На початку повномасштабного вторгнення Максим разом з колегами постійно виїжджає на численні виклики, під час яких доводиться працювати в екстремальних умовах та рятувати життя людей.
«Нещодавно нам вдалося врятувати з п’ятого поверху палаючого будинку літню пару. Отримавши виклик про масштабну пожежу в житловому будинку ми одразу вирушили на місце події, де побачили, що полум’я з 4 поверху перейшло на 5-й та почала горіти покрівля. На 5 поверсі були бабуся з дідусем, які відмовлялися покидати свою квартиру. На той час вже горів балкон, а у квартирі було повно диму. Нам все-таки вдалося їх вивести з небезпечної зони та врятувати від вогню», — розповів рятувальник.
Також він пригадав, як 4 квітня 2023 року в селищі Городещине на Донеччині в одному зі ставків було частково зруйновано водоскидний шлюз, в результаті чого відбулося неконтрольоване скидання води та підтоплення поряд розташованих приватних житлових будинків і вулиць. Під час надзвичайної ситуації рятувальник разом із колегами евакуйовував мешканців приватного сектору, які опинилися в небезпеці через сильну повінь. Вони боролися проти сильної течії, допомагаючи людям, які не могли самостійно дістатися до безпечного місця.
«Цей день підкреслив важливість рішучості в моїй роботі, адже, попри складні умови та стрімку течію, нам вдалося врятувати людей від водяної стихії», — каже Максим Романов.
Фото: ДСНС Донеччини
Фото: ДСНС Донеччини
Таких історій із життя рятувальників можна приводити до прикладу нескінченно. Всі вони розповідають про важливість роботи ДСНС, особливо в період війни й активних обстрілів з боку росіян від яких страждає вся країна.
Їхня праця — безцінна, хоробрість рятувальників вражає, а професійні та рішучі дії у надзвичайних ситуаціях, дають чітко зрозуміти, що кожен із них бореться за кожне життя.
