Місто Авдіївка розташоване за 13 кілометрів від Донецька. До повномасштабного вторгнення жило майже 30 тисяч осіб, а зараз серед руїн лишається понад тисячу.
Вперше Авдіївка опинилася під окупацією у квітні 2014 року. Але у липні 2014-го її відбила українська армія. Прорвати оборону Авдіївки, після початку повномасштабного вторгнення, росіяни не змогли. З жовтня 2023 року окупанти розпочали наймасштабніші з лютого 2022-го атаки на місто. Зараз це одна з найгарячіших ділянок фронту.
Доля Авдіївки розділилася на до і після. Попри те, що місто з 2014 року було прифронтовим, це не заважало йому розвиватися навіть в таких складних умовах. «Вчасно» зібрало п’ять фактів про Авдіївку, які асоціюються з цим містом.
1. Авдіївський коксохімічний завод
АКХЗ — містоутворююче підприємство високотехнологічних коксохімічних виробництв, яке входить до металургійного дивізіону групи «Метінвест». Завод побудували у 1963 році. У його складі 10 основних і 17 допоміжних цехів. АКХЗ займає 340 гектарів. На підприємстві працювало близько 4 тис. жителів Авдіївки та навколишніх селищ і сіл.
Основна продукція АКХЗ — доменний кокс, пек електродний та сирий бензол. Взагалі ж 31 вид продукції авдіївського підприємства, які потребувала як Україна, так і Польща, Чехія, Туреччина, Єгипет. За 9 років партнерства із містом «Метінвест» вклав у розвиток Авдіївки понад 100 млн грн.
Через обстріли завод зупиняли й запускали 15 разів, 200 разів підприємство було знеструмлене. На АКХЗ стверджували, що таких прецедентів у світі ще не було. З літа 2022 року завод не працює.
Фото: Метінвест
2. Авдіївська каша
Це знаменита місцева страва. Традиція приготування існує з кінця 19 ст., рецепт у родинах передають від покоління до покоління. До складу блюда входять: рис, яйця, вершкове масло, молоко, сіль і цукор. Готують авдіївську кашу 4 години. Якось на одному з фестивалів наварили аж 50 літрів каші.
Страва навіть увійшла до переліку нематеріальної культурної спадщини.
«Раніше таку кашу їли на поминальні обіди та свята. Її вигадали в кінці 19 сторіччя авдіївські господині. Каша з яєць, масла та рису дуже ситна та поживна, тож її готували в різних варіаціях. Під час поминальних обідів її вживали як самостійну страву, а на свята — як десерт», — пояснила завідувачка Авдіївського народного музею історії Тетяна Переверзєва.
Фото: loveukraine
Фото: loveukraine
3. «Донецькі Мальдіви» або Авдіївський кар'єр
Популярним місцем відпочинку у мирний час для гостей та місцевих був Авдіївський кар'єр. Раніше там добували кварцевий пісок. Колишня промислова зона з часом перетворилася на місцеву визначну пам’ятку. Тут була чиста і прохолодна вода навіть у сильну спеку, а м’який білий пісок нагадував відомі курорти світу.
До війни левова частка мешканців сусіднього Донецька проводила свій відпочинок саме тут. За час активних бойових дій в Авдіївці місце відпочинку спорожніло. Нині там лишається багато вирв, мін та уламків.
4. Мурал із вчителькою
У 2016 році австралійський художник Гвідо Ван Хелтен намалював мурал на одному з будинків в Авдіївці Він зобразив портрет місцевої вчительки української літератури Марини Марченко.
Автор розмістив мурал на будинку, біля якого в результаті обстрілу в 2014 році важко поранили чоловіка вчительки.
Нині 79-річна вчителька Марина Марченко разом з рідними живе на Дніпропетровщині. Її будинок знищений. Вона пригадує, як створювали мурал із її зображенням.
«До Авдіївки на початку війни у 2014 році почали приїздити поважні гості, зокрема і з Європарламенту, і з Польщі, з Литви, з Чехії. Я багато працювала в школі і мала чимало нагород. Одного разу на урок у п’ятому класі, прийшли репортери», — каже жінка.
Вони пофотографували викладачів. Потім із 18 фотографій різних людей австралійський художник Гвідо Ван Хелтен обрав фото Марини Марченко.
«Оцю жінку я буду малювати. Можете мені не розповідати, хто вона і що. Але я вибрав її, бо в неї дуже сумні очі, видно, що вона пережила дуже багато горя», — сказав тоді художник.
Будинок на якому зображена Марченко, мали тоді відремонтувати, але так нічого й не зробили. Жодна людина там зараз не живе. У серпні 2023 року мурал був облущений та посічений осколками. Нині його доля невідома.
Портрет вчительки української мови Марини Марченко в Авдіївці на стіні багатоповерхівки, обстріляної артилерією. Авдіївка, 10 лютого 2017 року
Фото: Maksym Lutsky
Фото: Анатолій Степанов
Фото: ArtUnitedUs
5. Авдіївка — ворота в Донецьк
З 2014 року місцеві жили цивільним життям, звикнувши до вибухів. Місто стало своєрідно фортецею, яка не по зубах окупантам й до нині.
Авдіївка — це, напевно, єдина зона оборони, яку від 2014-го і до 2022 року українські Сили оборони на сході не загубили, розповів генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014−2015 рр.) Віктор Ягун в ефірі телемарафону.
«Треба дивитися на карту і розуміти, що Авдіївка — це якраз той виступ, який з 2015 року фактично не просунувся ні вперед, ні назад. Це досить сильна зона оборони, яка була укріплена», — зазначив експерт.
За його словами, Авдіївка — це ворота в Донецьк. З нього ЗСУ мають можливість контролювати перебування ворога в обласному центрі, навіть артилерією дошкуляти йому переміщувати ті чи ті засоби ураження і боєзапас по місту.
Нині доля Авдіївського району оборони багато в чому залежатиме не тільки від здатності ЗСУ утримувати свої позиції на цьому напрямку, а й від якості та ефективності управлінських рішень командних структур обох сторін, повідомляв військовий оглядач Костянтин Машовець.
Фото: Aris Messinis
Авдіївка зараз/ Фото: Лібкос
Авдіївка зараз/ Фото: Євген Тітов
Авдіївка зараз/ Фото: Євген Тітов
