Ксенія Корецька зі Святогірська Донецької області, крім родини, собаки та кота, перевезла до Черкас чотирьох коней. Семирічна Арія, чотирирічні Арізона та Лавіна та дворічна Сара уже звикли до нового місця та навіть потоваришували з місцевими жителями.
До початку повномасштабного вторгнення Ксенія працювала з цими чотирма кіньми у Святогірську, розповідає дівчина журналістам “Про все”. Її улюблениці були “родзинкою” туристичної локації, оскільки на площах можна було покататися на конях і влаштувати цікаві екскурсії. Однак коли росіяни почали наступати, місто стало надто небезпечним для коней – і Ксенія розуміла, що вони можуть загинути, якщо залишаться на тому березі, де базувалися до вторгнення.
“Святогірськ розподілений річкою на два береги. Ми переправили коней на безпечніший берег у село. Ми розуміли, звідки ймовірніше почнеться наступ і якщо влучать в міст, коні будуть відрізані від евакуації. Тому ми відразу переправили їх на інший берег, щоб був шанс забрати. У селі коней доглядали, там все було добре, вони мали повно їжі. Ми думали, що все обійдеться. Але коні звикли до міста, це був їх дім. І одного дня вони злякалися якось залпу чи вибуху і втекли з того села до Святогірська, додому”, - розповідає Ксенія.
Коні, ТрО та мінна небезпека: останні аргументи, чому чотирилапих потрібно було евакуювати
Через постійні небезпеки у місті та те, що коні заважали місцевим військовим із ТрО, їх потрібно було звідти забрати. Натомість людина, яка за ними доглядала, просто розвела руками й сказала, що нічого не може вдіяти.
“Більшість населення на той момент вже поїхали з міста. Залишилися пенсіонери, які майже не виходили з домівок. А коли починалася комендантська година, о 6 годині вечора, починалася робота ТрО. І коні їм заважали. Також погіршилася ситуація – тому що якби було пряме влучання, коні дуже злякалися б, почали б хаотично бігати та могли підірватися на міні, адже заміновано було чим далі, тим більше”, – пояснює Ксенія Корецька.
Евакуація коней відбулася у травні. Фінансово це було тяжко, та й фізично – на межі: і для людей, і для коней.
16 годин у спільній “скотовозці” для чотирьох
“Насувалося 9 травня. Ми тоді дуже хвилювалися щодо того, що може статися в такий день, тому потрібно було забирати коней якомога швидше. Відкрили збір на трансфер, адже перевезти їх коштувало близько 50-60 тисяч гривень. Потім найняли водія, з ним до Святогірська поїхав мій напарник, – розповідає Ксенія. – Усі чотири кобили влізли в один “скотовоз”. До Черкас їхали 16 годин без зупинок. Я радилася з водієм, і він сказав, що так буде краще. Тому що якби вони зупинялися, випускали коней та завантажували назад – це вимагало б додаткового часу, тоді було б гірше”, – каже Ксенія.
Попри те, наскільки стресувала через переїзд улюбленців господарка, чотирилапі гідно витримали 16-годинну дорогу. Власниця каже. що це тому. що вони всі були разом – відчували, що “подруги” близько, тому й не нервували.
“Коли машина з кіньми дісталася до Черкас, ми відразу дали їм води та випустили на траву. Я не бачила, щоб у них був якийсь сильний стрес. Вони ж разом були й це їх рятувало. У коней дуже тісний зв’язок: коли бачать і чують одна одну – тоді їм комфортно”, – говорить Ксенія.
Попри те, що зараз Ксенія вже облаштувалася в Черкасах, а коні роззнайомилися з іншими, дівчина зізнається: попри все хоче повернутися додому, у Святогірськ. Вона навіть розглядала можливість повертатися до рідного Святогірська верхи на конях.
“Черкаси не дуже великі, їх можна взагалі пішки обійти. Це мені подобається, бо ми жили в маленькому місті й нам ближче природа. Ще річка поряд, різні ліси, є поля. І тут населення таке просте. Не зустрічала агресії у свою сторону, люди навпаки намагаються допомагати. Я бачу цих дівчаток-волонтерок, які плетуть сітки чи їздять у найгарячіші місця України. Тут люди реально відчайдушні. Тут також зручна локація: це і місто, і тут є зелена зона навкруги. Але дім є дім”, – каже Ксенія Корецька.
Джерело: ІА «Вчасно» — https://vchasnoua.com/donbass/74185-spilna-skotovozka-dlia-chotyrokh-i-16-hodyn-evakuatsii-iak-donechchanka-vriatuvala-konei-z-frontovoho-sviatohirska