Окупаційна влада на Старобільщині продовжує чинити тиск на місцевих мешканців, виконуючи указ путіна «Про особливості правового статусу окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства в російській федерації». Як це відбувається і що кажуть з цього приводу юристи та місцева влада, далі у матеріалі
Представники так званих силових структур країни-агресора вдаються до нових «методів» паспортизації російськими документами громадян України та депортацією тих, хто чинить супротив. Так, на окупованих територіях поширена практика неформального статусу «недоброжелательний гражданин».
Офіційно підтверджуючих документів цей псевдостатус загарбники не надають, проте в списки на кордоні інколи дані такої людини вносяться. Журналістці відомо про, як мінімум 6 таких випадків на Старобільщині та Біловодщині, коли окупанти усно повідомляли про це жителям Луганщини.
Офіційно підтверджуючих документів цей псевдостатус загарбники не надають, проте в списки на кордоні інколи дані такої людини вносяться. Журналістці відомо про, як мінімум 6 таких випадків на Старобільщині, коли окупанти усно повідомляли про те, що вони визнані «недоброжелательними гражданами».
Як правило, цьому передує незаконне затримання, допити з застосування фізичного впливу чи без нього, і коли їм не вдається схилити на свою сторону постраждалого, окупанти дають термін, від 1 до 7 днів в середньому, для того аби житель покинув окуповану територію.
«Вони декілька місяців приїжджали та тероризували мене та мою сім’ю. Мене вивозили до них у комендатуру, схиляли до співробітництва. Я сказав, що виконувати обов’язки старости вже не буду, бо за моїм законодавством, це буде вважатися зрадою. Пару разів били. Не сильно, але було. Зрештою окупанти вже, мабуть, замучилися зі мною проводити бесіди та сказали — або виїжджай впродовж тижня, або вб’ємо тебе і твою сім’ю. Все. Вибору не було», — розповідає колишній староста одного зі старостатів на Луганщині.
«Статус іноагента»: так звані новації від окупантів
Іншим шляхом, яким окупанти стали користуватися лише з кінця минулого року, стала видача документів «іноагента або особи без громадянства» українцям, які не взяли російський паспорт. Цей так званий «документ» видається «Старобельским отделом по вопросам миграции ОМВД россии».
Як повідомив старобільчанин (гендерна приналежність особи може бути змінена, а також не вказується ПІБ — з міркувань безпеки — ред.), представники цієї структури повідомили, що впродовж року він має отримати російське громадянство або покинути територію країни-агресора.
Так виглядає «документ іноагента», виданий окупаційними органами. Фото: Східний Варіант
Окрім цього, росія перестала пропускати українців з пропискою з окупованої території, якщо вони не мають російського паспорта. Про такі випадки нам розповіли мешканці Луганщини, які намагалися поїхати на похорон рідної людини. Останні приїхали на латвійсько-російський кордон, де їх не тільки не пропустили, а й поставили «заборону в’їзду на 3 роки».
Такою є реальна ситуація на території окупованої Старобільщини.
І це «кращі» варіант з усіх, бо окупанти, ніби дають так зване «право вибору». Адже країна-агресор депортувала тисячі українців проти їх волі.
10 офіційних випадків депортації: коментар від очільника Старобільської РДА
Як повідомив очільник Старобільської РДА Володимир Череватий, російські загарбники в окупації порушують права людей.
«На жаль, наша реальність така, що окупаційна влада постійно здійснює тиск на мешканців Старобільського району, особливо на тих людей, які мають відверто проукраїнську позицію, що небезпечно для тих, хто знаходиться в тимчасовій окупації.
Дійсно є зафіксовані порушення прав людини, бо ці люди потерпали від обшуків, тортур, їм відмовляли у медичній допомозі зі словами “пусть вас лечат ваши врачи”. Фактів багато, всі ми відслідковуємо та повідомляємо до правоохоронних органів у встановленому порядку.
Ми ретельно вивчаємо інформацію, відслідковуємо зміни, а потім передаємо цю інформацію до компетентних органів — так, як це передбачено нашими повноваженнями», — коментує ситуацію Володимир Череватий, начальник Старобільської РДА.
На жаль, за словами Череватого, доводиться визнати, що зараз вплинути на долю цих людей вкрай складно. Механізм передачі інформації з боку їх структури до компетентних органів у подібних ситуаціях є таким: дізнавшись про викрадення громадянина, співробітники РДА офіційно повідомляють відділ взаємодії з правоохоронними органами та цивільно-військового співробітництва Луганської ОДА, і він, своєю чергою, передає інформацію до ДП «Український національний центр розбудови миру», до Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ та ГУНП в Луганській області для розгляду згідно з чинним законодавством й вжиття відповідних заходів реагування.
Наразі передана інформація про 10 громадян, які були депортовані чи тимчасово переміщені. З них — 4 цивільні, і 6 брали участь в АТО та ООС.
«Ми постійно збираємо таку інформацію, моніторимо інформаційний простір, спілкуємося з родичами, у ВАНП Старобільського району теж проводяться подібні заходи, нам не байдужа доля наших громадян. Тому, якщо хтось має подібну інформацію, нехай звертається на гарячу лінію, у месенджери, ми відкриті, будемо допомагати у міру наших можливостей та повноважень», — каже очільник.
Депортація може кваліфікуватися як воєнний злочин та злочин проти людяності
Відповідно до положень Римського статуту, депортація може кваліфікуватись як воєнний злочин (стаття 8(2)(a)(vii)), та злочин проти людяності (стаття 7(1)(d)).
Як пояснив Назар Соломаха, юрист International Partnership for Human Rights, 27 квітня 2023 року путін підписав указ № 307 «Про особливості правового статусу окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства в російській федерації», яким спрощено порядок видачі російських паспортів жителям окупованих територій: «донецької народної республіки», «луганської народної республіки», Запорізької та Херсонської областей.
Цей закон передбачає, що особи, які мають українське громадянство або «паспорти» самопроголошених «луганської народної республіки» та «донецької народної республіки», будуть вважатися іноземцями, якщо вони не отримають громадянство Росії до 1 липня 2024 року. Ті, хто не отримують російське громадянство до зазначеної дати, згодом будуть або депортовані, або будуть зобов’язані отримати посвідку на постійне проживання в росії.
Окремий пункт указу стосується депортації тих, хто створює «загрозу національній безпеці росії». Жителів окупованих територій, які виступають за «насильницьку зміну основ конституційного ладу» в росії, фінансують терористичну та екстремістську діяльність або беруть участь у «несанкціонованих» акціях, депортуватимуть та заборонятимуть їм в’їзд до країни. Треба враховувати, що відповідно до російського права, невизнання жителями окупованих територій анексії українських територій теж є «насильницькою зміною основ конституційного ладу» росії.
Відповідно до статті 4 Четвертої Женевської конвенції, жителі окупованої території є захищеними особами. Стаття 49 Четвертої Женевської конвенції забороняє депортацію таких осіб: «Забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні». Стаття 49(2) Четвертої Женевської конвенції передбачає виняток із заборони примусового переміщення. Для цього необхідно довести, що переміщення було «евакуацією», проведеною або з метою забезпечення безпеки цивільного населення, або з міркувань нагальної військової необхідності.
Фото: International Partnership for Human Rights
«Нашими документаторами у польових місіях були задокументовані непоодинокі випадки депортації цивільного населення, у тому числі і дітей, на деокупованих територіях Харківської, Херсонської, Миколаївської областей», — доповнив Назар Соломаха.
Елемент примусу є ключовим для депортації, і путінський указ створює в російській правовій системі законні підстави для застосування державного примусу для депортації осіб з окупованої території, які не отримали паспорт рф.
По-перше, навіть якщо депортація відбулася тимчасово, це все одно є порушенням статті 49 Четвертої Женевської конвенції.
По-друге, примус — це не лише фізичне застосування сили, але і погроза застосування сили або примушення, наприклад, викликана страхом перед насильством, тиском, затриманням, психологічним пригніченням або зловживанням владою або шляхом використання переваг середовища примусу.
Хоча й існує два «виключення» у статті 49 до Четвертої Женевської конвенції до заборони депортації, дії росії не підпадають під жодне з них.
