СЕВАСТОПОЛЬ – Росіяни, які переїхали до Севастополя, розмірковують про можливе повернення до Росії на тлі запланованого контрнаступу ЗСУ. Особливе занепокоєння – щодо купленої в місті нерухомості. Обговорення пожвавилися після подій у Бєлгородській області.
На своїй новій роботі я працюю вже четвертий місяць. Колектив невеликий, трохи більше сорока людей. І близько третини з них – переселенці з Росії. Так їх, звичайно, ніхто не називає, але ж ми всі розуміємо, що до чого.
Деякі з цих росіян рвонули до «нашого Криму» ще 2014 року на хвилі патріотизму. Інші – три-п'ять років тому. Переїжджали, переважно, з північних районів РФ і Сибіру та конвертували «довгі» північні рублі на нерухомість приморського Севастополя. Комусь вистачило на квартиру в новобудові, а хтось задовольняється пристосованим для житла дачним будиночком на Фіоленті.
Ще торік, як я розповідав, деякі мої колеги-росіяни з попередньої роботи замислилися і вирішили повертатися на історичну батьківщину. І відразу ж зіткнулися з проблемою – продати раніше придбану квартиру виявилося складно, оскільки ринок житла обвалився через велику кількість охочих розлучитися з квадратними метрами. Це на своїй шкурі відчув Анатолій, з яким разом працювали.
Толік через три з половиною місяці квартиру таки продав і поїхав у січні з родиною до рідного Красноярська. Але тоді ще розмов про контрнаступ ЗСУ майже не було, зараз подібна тема порушується практично щодня під час обідньої перерви. Масла у вогонь підливають заяви українських політиків про видворення з території півострова після його деокупації всіх громадян Росії, які незаконно переїхали сюди.
«Це що ж виходить, гіпотетично, якщо український контрнаступ буде вдалим, то всіх нас звідси викинуть, – розмірковує вголос Віктор Сергійович, якого аж з-під Магадана до Криму занесло. – А як же квартира та гараж, які я купив за свої кревні?»
«Стукачество» в Криму після початку війни набуло неймовірного розмаху
Думку про успішний контрнаступ ніхто не розвиває – побоюються не лише агентів, а й добровільних помічників ФСБ. «Стукачество» в Криму після початку війни набуло неймовірного розмаху. Відповісти на запитання погоджується наш юрист Ігор.
«Я тут випадково в новинах українців прочитав, – каже він, – цитую: громадяни Росії будуть видворені з півострова за індивідуальними рішеннями, оскільки міжнародне право не передбачає колективної депортації».
Дійсно, постпред президента України в АР Крим Таміла Ташева раніше заявила: «Всі російські громадяни фактично є колонізаторами, адже вони приїхали на окуповану територію змінювати її демографічний склад. Вони – співучасники злочину. І ми їх видворимо, якщо вони самі не виїдуть до визволення території. Міжнародне право не передбачає колективне видворення – колективну депортацію заборонено».
Таміла Ташева
А міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук взагалі порекомендувала росіянам «вже виїжджати» з Криму. За її словами, одним із першочергових завдань для української влади після деокупації Криму буде «вирішення долі російських колонізаторів і колаборантів».
Ірина Верещук
«Насамперед, я вже рекомендую таким людям (росіянам – КР) їхати, щоб потім не доводити ситуацію до того, що їм буде запропоновано зробити це у той чи інший спосіб», – сказала Верещук.
«Так а з власністю що, відберуть?» – дошкуляє юристу Віктор Сергійович. Той відмахується, мовляв, не знаю.
Це питання у своїй публікації докладно розглядало Радио Свобода.
«Залежно від стану майна, наявності документів тощо воно може бути або повернуте колишнім власникам, або, безумовно, націоналізоване», – вважають президент Першого міжнародного фонду розвитку України Микола Волковський та президент Міжнародної асоціації студентів політичних наук Артем Олійник.
За словами українських юристів, окремо слід розглядати випадки, коли українці переоформляли власність у Криму або продавали майно росіянам відповідно до окупаційного законодавства.
Експерти прогнозують, що у найближчі після деокупації півострова роки суди розглядатимуть тисячі справ
«У такому разі не треба дозволяти пільговий викуп націоналізованого майна, але й не слід робити помітних фінансових стягнень, якщо немає свідчень про співпрацю з окупаційним режимом. Що стосується будівель, транспортних засобів та іншого [майна], які станом на 2014 рік не були збудовані чи отримані у власність, то все це разом має бути передано у власність держави. Поділ цих об'єктів був би помилкою», – вважають Волковський та Олійник.
Відстояти своє право володіння кримськими квартирами росіяни зможуть у суді. Експерти прогнозують, що у найближчі після деокупації півострова роки суди розглядатимуть тисячі справ.
Бєлгородський каталізатор
До війни більшість моїх колег українські новини не читали: одні з ідеологічних причин, інші й хотіли б, але більшість сайтів заблоковані Роскомнаглядом. Тепер же всі опанували Telegram, впоратися з яким російським контролюючим органам так і не вдалося. За фразами, що проскакують, і по очах бачу, що наші співробітники українські телеграм-канали читають.
Вчора всі були дуже стривожені «бєлгородською операцією». Прорив збройної групи з України в Бєлгородську області став серед росіян своєрідним каталізатором нових розмов про від'їзд.
«Тато і мама кажуть, що, швидше за все, квартиру продаватимемо і виїжджатимемо на материк», – каже Оля, наша програмістка. Разом із батьками вона переїхала до Севастополя з Ханти-Мансійського округу, закінчила тут коледж. Однак молоду дівчину більше турбує не майбутній від'їзд, а стосунки з хлопцем із Севастополя, які можуть перерватися.
Максимові з Вологди 42 роки, одружений, двоє дітей. Він вірить у силу російської армії та в те, що півострів ЗСУ не зможуть взяти за жодних умов. «Це авіаносець, розумієш, авіаносець, – каже він. – Мені тут спокійно. Ну, пострілюють іноді, але ж наша ППО все збиває. Так і надалі буде. А щоб я поїхав – не дочекаються».
Колишня мешканка Санкт-Петербурга Ангеліна, навпаки, браваду Максима не поділяє. Вона винаймає квартиру на Північній стороні міста, де часто вдень і вночі «буває гучно», як зараз кажуть. Російський губернатор Севастополя Михайло Развожаєв стверджує, що «це військові тренуються на Північному молу», але вірять його словам далеко не всі.
«Подивилася відео, що діялося в Грайвороні – це ж жах, – ділиться переживаннями Ангеліна. – Може, варто поїхати, поки у нас таке не почалося?».
«Тобі простіше, – підключається до розмови Олег, який із Бєлгорода до нас переїхав, – речі зібрала та поїхала. А я тільки дім почав будувати, якщо зараз почну продавати недобудову – і половини витрачених грошей не поверну». Олег на початку 2000-х навчався у Харківському університеті, в антиукраїнських висловлюваннях помічений не був, але наявність російського громадянства та перебування на окупованому півострові роблять із нього порушника українського законодавства.
За підрахунками постійної представниці президента України в Автономній республіці Крим Таміли Ташової, за роки окупації до Криму незаконно переїхало до 800 тисяч росіян.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
