Моджахед – воїн, який виріс у місті Лисичанськ Луганської області, там і вчився, працював, згодом з’явилася і родина, але російські окупанти нещадно та жорстоко, в мить, відняли домівку чоловіка. Окупанти зруйнували усе, до чого торкалася рука ще з дитинства – забрали історію та тисячі життів.
В день повномасштабного вторгнення рф 24 лютого після оголошення воєнного стану в країні був певний хаос і плутанина, але військові намагалися якомога якісніше налагодити роботу. На Донбасі люди, на жаль, вже звиклі до стану війни, тому мешканці масово заправляли авто, виїжджали у безпечні міста.
“З лютого я постійно був у Рубіжному. Російські орки зайняли дім та усе те, що наживала моя родина, саме так вони “звільняли” і народ – брали те, що їм не належить. З березня, ситуація набирала обороти та погіршувалася починалися обстріли ”, – говорить боєць.
За словами чоловіка, цивільні гинули в основному не через вуличні бої, а через артилерію та масовані авіанальоти, які знищували житлові будинки. На цьому моменті, пропагандисти та любителі «руського миру» намагались переконати мешканців, що це були обстріли з боку української армії. Але багато хто лише посміхнувся.
А далі події розвивалися, як в американських бойовиках: їдемо вантажівкою до укриття, спускаємось в бункер, отримаємо дані щодо перебування противника, ділимось на групи, далі трьох-п’яти кілометрова пробіжка по території під артобстрілами у повному екіпіруванні.
«Наша група складалася з 30 бійців. Конкретно на нашій ділянці бої відбувалися не проти Російської Федерації, а проти бійців так званої псевдореспубліки “ДНР”».
Моджахед розповідає, що це не була друга армія світу, як рф це пропагандує. Насправді багато з них не розуміли елементарних деталей, правил поводження у бою, тактики бою, а також вони не мали спорядження.
Вони — звичайні люди, яких забрали із заводів та шахт, вручили автомати та кинули під кулі. Їх просто насильно мобілізували та кинули у бій як гарматне м’ясо. Нам відомо, що масштаби насильницької мобілізації збільшуються. Крім того, мобілізовані з “ДНР” та “ЛНР” не входять до статистики втрат російської армії, бо для москви вони лише видатковий матеріал, вважає боєць.
«Їх, навіть, складно назвати воїнами. Піхота – складалась з невеличких груп людей, які швидко постріляють з автомата та одразу тікають, тому щось більше вони зробити не можуть».
ЛНРівці зазвичай використовували стрілецьку зброю — нічого особливого, але їх прикривала артилерія. За словами гвардійця знищити такого ворога було дуже просто, вони без амуніції та без конкретної тактики. Єдине, що було їх перевагою, так це чисельність, а наш народ має ідею, характер, знає за що воює.
«Українська армія має військовий етикет. Ми ніколи не стріляли по цивільних і не робили інших злочинів. Ми військові і наше завдання боронити рідну країну», – говорить воїн.
На той час обстріли були кожні 5 – 10 хвилин. Наші бійці їли раз в день, ділились із продуктами із жінками, дітьми, які були в сховищах. Вони робили все, аби врятувати мирних людей.
«Ця війна в ніякому разі не повинна дістатися нашим дітям, нам потрібно перемогти, аби майбутнє було мирним», – переконаний Моджахед.
