Такої кількості добровольців, як на початку повномасштабної війни, вже давно немає. Все частіше військові потрапляють в армію по повістці, а не за власним бажання. Серед тих, хто йде добровільно в ЗСУ зараз – це родичі та близькі люди вже загиблих військових.
У п’ятому епізоді подкасту «Свої серед своїх» говоримо з людьми, які вирішили йти на службу, втративши близьку людину на війні.
Головні героїні – дві молоді дівчини, які у 2014 році були ще дітьми. А зараз вони захищають Україну, поставивши своє навчання та кар’єру на паузу. Може здатися, що ними керує лише помста, але їхня мотивація набагато глибша.
Цей епізод про горе та мужність. Два стани об'єднуються в одній людині, коли вона, переживши втрату, вирішує боротися. Морально і фізично, на полі бою та зі зброєю в руках.
Ярина Чучман-Миньо: втратила на війні батька і коханого
Львівянка Ярина Чучман-Миньо служить на Запорізькому напрямку. Вона – командир взводу, і в її підпорядкуванні – 14 чоловіків. Але ще два роки тому вона мріяла про власний бізнес у сфері тату, цікавилася стартапами і бізнес-плануванням. Повномасштабного вторгнення Росії, а тим більше власної військової служби в її планах не було.
Ярина Чучман-Миньо з родиною
Хоча війна загалом давно прийшла в її життя і дівчина знала про неї не з розповідей чи новин. Після Революції гідності тата Ярини, Михайла Чучмана, мобілізували. Він рік відвоював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
У той час захищати Україну пішли кілька чоловіків з родини Ярини. Після повернення додому тато продовжив працювати електриком.
З коханим Іваном Ярина познайомилася на весіллі у друзів, коли їй було 20. У 2022-му пара збиралася одружитися.
Ярина Чучман-Миньо разом із коханим Іваном
Іван Миньо – за фахом стоматолог. Напередодні масштабного вторгнення він планував їхати у Чехію для підтвердження диплому. Натомість пішов добровільно у військкомат. Як і тато Ярини.
Іван загинув після кількох днів на фронті. Через втрату коханого Ярина визначила для себе самій піти в ЗСУ. Серед військових їй було простіше.
У березні цього року страшна звістка знову прийшла у родину дівчини – на фронті загинув і тато.
Дівчина взяла друге прізвище від свого нареченого і зараз служить із прізвищами двох героїв – Чучман-Миньо.
Ярина Чучман-Миньо під час служби
У епізоді Ярина розповіла про ставлення до цивільних, висловила свою думку, чи потрібно звикати до війни. Згадала про свої стосунки з татом: якою важливою була для неї його підтримка та як він відреагував на рішення доньки йти в ЗСУ.
Військова також поділилася, чому не просто пішла у військкомат, а пройшла навчання в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
Валентина Макаренко: тато загинув у вересні 2022 року
Киянка Валентина Макаренко, за фахом музикантка, навпаки, почала свою службу з військкомату. Того самого, де її вже добре знали. Не так давно перед тим вона разом із мамою часто там бувала – для оформлення документів щодо загибелі батька. 47-річний сержант Віталій Філіпов, позивний «Патон», загинув 6 вересня 2022 року на Харківщині.
Дівчина із сумом та відчаєм визнає: на війні без втрат не буває. Але для неї найважливіше, щоб ця смерть не була марною.
Тато Валентини Макаренко Віталій Філіпов
«Люди думають, що я живу думкою помститися. Але в мене немає такого. Зараз у мене фах кулеметника, але я хочу перекваліфікуватися на бойового медика. Просто через те, що я знаю, як це – чекати додому військового. Хтось не зміг врятувати мого батька, може, я чийогось зможу», – розповідає Валентина.
Рішення йти в ЗСУ їй давалося складно і дуже довго. Найважче, каже, було підготувати маму. Хоча вона до кінця так і не прийняла рішення доньки.
Валентина Макаренко
Служба Валентини тільки починається. Після навчань на Чернігівщині вона стала частиною четвертої окремої танкової бригади. Дівчина мріє, що після завершення війни вона повернеться до музики.
У епізоді вона розповіла, як починалася татова служба, чому вона не виїжджала з Києва на початку масштабного вторгнення РФ, як встигає вчитися в університеті та чим цікавиться молодший брат-школяр.
Ці дівчата пішли на війну, хоча могли ніколи туди не потрапити. По-перше, бо жінок, окрім окремих категорій, не мобілізують. По-друге, згідно із законодавством, громадяни, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час війни, не підлягають призову.
Але вони зробили свій вибір і кожна має чітку мотивацію.
