4 липня 2014-го року 93 ОМБр прийняла свій перший танковий бій, зіткнувшись з переважаючими силами ворога, повідомляє «Вчасно».
На той час це був нульовий блокпост у безпосередній близькості до супротивника. Стратегічно важливий, але кинутий практично в тил до ворога.
Сергій Карнаухов, позивний "Ліфтер"
«Ми заїхали на цю позицію за декілька днів до бою. Це було вже третє наше переміщення, — розповідає безпосередній учасник подій, військовослужбовець 93 ОМБр Сергій Карнаухов. — На місці хлопці не встигли навіть нормально окопатися».
Тоді місцеві жителі сприймали українських армійців вороже, самі військовослужбовці ще не вірили, що можуть бути справжні бойові дії.
За день до бою місцевий фермер звернувся до командира підрозділу з проханням зібрати врожай зернових і дозволити його збиральній техніці працювати поблизу табору військових вночі. Було це трагічним співпадінням, чи ні — та саме це допомогло ворожим танкам впритул підійти до українських позицій непоміченими.
«Він попросив, щоб його комбайни працювали вночі. А в комбайнів звук турбіни такий самий, як і у танків. І під цей самий свист і під"їхав танк. Ворог працював професійно. Як тільки показалась башта танку — він одразу почав по нам стріляти, і, на жаль, дуже влучно.
Після нанесення танкового удару противник продовжував атакувати табір з гранатометів і стрілецької зброї. Прохід ворожої техніки також прикривав снайпер. Удари супротивника були спрямовані на знищення табору і українських БМП.
Тоді командир українського підрозділу підполковник Мамадалієв віддав команду екіпажу зайняти позиції в БМП і почати вести вогонь у відповідь. Хлопці відбивали ворожі удари до останнього, навіть коли ворожий снаряд підбив БМП.
Це дозволило підрозділу покинути табір і зайняти позиції для відбиття атаки. Ворожий танк переключився на знищення броні і прямим попаданням знищив екіпаж БМП. Загиблі хлопці дали ті дорогоцінні хвилини, що дозволили врятувати десятки людських життів.
«Через якийсь час хтось зміг дозвонитись до нашої артилерії, щоб скоординувати вогневу підтримку. Арта відігнала ворожі танки і допомогла нам утримати блокпост. На жаль, з велики втратами, але ми його втримали», — згадує Сергій Карнаухов.
У липні 2014 року біля 10-го блокпоста загинули полковник Володимир Мамадалієв, солдати Олександр Савенков, Дмитро Шевченко, Андрій Крилов, Олексій Заїка, Руслан Рущак та Дмитро Чабанов. Через кілька місяців після бою на місці колишнього блокпоста волонтери встановили хрест, а вже через рік — каплицю і обеліск.
Сьогодні поле бою досі рясно всипане осколками понівеченого металу.
Кожного року побратими загиблих військових приїжджають сюди, щоб віддати шану українським військовим і подякувати, за врятовані ними десятки життів.
«Ми робимо усе, щоб про їх подвиг пам`ятали. Рідні і близькі мають відчувати, що про їх загиблих синів не забули, і те, що вони зробили — було вкрай важливо», — кажуть військові.
