У 18 років Вікторія прийшла до ТЦК, щоб підписати контракт, але їй відмовили. Зараз дівчина — заступниця командира роти з озброєння. Її завдання — підтримання техніки в бойовій готовності.
В 30-й механізованій бригаді ЗСУ танками керують не лише чоловіки, але й жінки. Вони не бояться брати на себе відповідальність і очолюють цілі підрозділи.
Про 23-річну танкістку з Чернігівщини Вікторію Бірюк розповідає "Суспільне Донбас".
У 18 років Вікторія звернулася до ТЦК, щоб підписати контракт, але її не прийняли. Однак наступного дня вона знову прийшла і уклала контракт. Зібравши документи, розпочала навчання у військовому виші.
Зараз 23-річна Вікторія Бірюк — військовослужбовиця 30-ї окремої механізованої бригади, заступниця командира роти з озброєння.
"Зі школи я дуже хотіла військову спеціальність. Відрахувалася з того інституту. Мені було вже 18 років і я пішла в військкомат — захотіла підписати контракт. Але мені сказали, що мені потрібен дозвіл від батьків. Я прийшла до батьків, сказала, що я хочу, вони сказали: "Ні", — згадує військовослужбовиця 30-ї окремої механізованої бригади Вікторія.
Дівчина народилася й виросла на Чернігівщині, а зараз перебуває на Донеччині.
Батько Вікторії також був бійцем, оборонцем Чернігова, він загинув під час російського артобстрілу.
"1 березня він загинув, але ми про це дізналися аж через півтора місяця. Він був на обороні якраз Чернігова, там була дуже складна ситуація і півтора місяця він був — безвісти", — згадує жінка.
Зараз дівчина — заступниця командира роти з озброєння. Її завдання — підтримання техніки в бойовій готовності, вона допомагає її ремонтувати та підтримувати у справному стані. За словами Вікторії, також в її обов’язки входить підготовка механіків.
"Постійно треба проводити заняття з механіками, тому що, якщо ти експлуатуєш техніку, то щось забувається. Або приходять нові — у них недостатньо якихось знань. Щоб вони не робили помилок, які призведуть до того, що техніка не буде працювати", — говорить Вікторія.
Дівчина говорить, що армійський побут — це трохи складно, адже у неї немає своєї кімнати і нормального ліжка, вода для миття холодна, а також не завжди їси те, чого хочеться.
"Тут поле або ліс, їдеш. Я думаю, ви розумієте, що від макіяжу, коли ти поїдеш по пилюці, не буде нічого хорошого. А зачіска? Ми ходимо по лісу і ніхто тут локони, нічого такого не робить. А форма: я отримувала більшого розміру, ніж мені потрібно, і потім вшивала її під себе так, щоб мені було зручно", — ділиться військовослужбовиця.
Дівчина чекає на перемогу і зізнається, що ще не вирішила, чи лишатиметься далі в армії.
"Просто хочу спокійного життя. Хочу приватний будинок свій в якомусь дуже спокійному місці", — говорить дівчина.
